Ненадання співвласником згоди на купівлю частки за новою ціною протягом місяця не є порушенням його переважного права — Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у касаційному порядку цивільну справу № 766/2977/20 за позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини домоволодіння та переведення прав і обов’язків покупця.
Обставини справи та позовні вимоги
У лютому 2020 року громадянка К. (позивачка) звернулась до суду з позовом до громадянина О. та громадянина М. про визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна та переведення на позивачку прав та обов`язків покупця.
Позивачка є співвласником частини домоволодіння, інша частина вказаного домоволодіння на праві спільної часткової власності належало відповідачу гр. О, який повідомив її про бажання продати свою частку домоволодіння. Гр. К. надала свою згоду на укладання договору купівлі-продажу.
Пізніше гр. О., діючи через нотаріуса, повторно подав заяву, в якій повідомив її про бажання продати належну йому частину домоволодіння але вже за вищою ціною. Гр. К. не відмовилася від придбання частини домоволодіння за збільшеною ціною, але мала намір зустрітися та обговорити умови угоди, на що громадянин О. заявив, що не відчужить належну йому частку нерухомості на її (позивачки) користь та відчужив свою частку домоволодіння іншій особі (гр. М.).
З огляду на викладене, позивачка просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу частини домоволодіння, між гр. О. та гр. М.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07.05.2024 у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач громадянин О., як продавець спірної частки домоволодіння мав право на збільшення ціни товару, про що заздалегідь повідомив позивачку. Отримавши заяву від 05.11.2019 про продаж майна за ціною 347 060,00 грн, позивачка громадянка К. протягом місяця не надала своєї згоди на придбання спірної частки нерухомого майна за запропонованою ціною, а тому відповідач правомірно відчужив належну йому частку домоволодіння на користь іншої особи.
Переважне право позивачки на придбання частки домоволодіння у спільній частковій власності та вимоги статей 362, 626, 627, 638 ЦК України порушено не було.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 19.09.2024 апеляційну скаргу громадянки К. залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07.05.2024 - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, повно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Правова позиція Верховного Суду та остаточне рішення
Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Аргументи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення судами попередніх інстанцій клопотання заявниці про виклик свідків є безпідставними з огляду на таке.
Згідно з частиною першою та другою ст. 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.
Відповідно до ст.92 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Згідно з пунктами 2 та 5 частини першої ст. 70 ЦПК України не можуть бути допитані як свідки, зокрема особи, які за законом зобов`язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги або послуг медіації під час проведення позасудового врегулювання спору, - про такі відомості; інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.
Відповідно до ч. 12 ст. 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростували правильність висновків судів першої інстанції та апеляційної інстанцій у цій справі щодо суті спору.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що відповідач, як продавець спірної частки домоволодіння мав право на збільшення ціни товару, про що заздалегідь повідомив позивачку. Крім того, переважне право позивачки на придбання частки домоволодіння у спільній частковій власності та вимоги статей 362, 626, 627, 638 ЦК України порушено не було.
За результатами касаційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07.05.2024 і постанова Херсонського апеляційного суду від 19.09.2024 в оскаржуваній частині - без змін.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2026 у справі №766/2977/20.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
