Верховний Суд пояснив, що буде вважатися рівнозначною посадою, яку мають запропонувати держслужбовцю в разі скорочення внаслідок зміни структури чи штатного розпису

Суб’єкт призначення або керівник державної служби зобов’язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення у зв’язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Рівнозначна посада – це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Законодавцем передбачено право суб’єкта призначення пропонувати нижчу вакантну посаду державному службовцю.

Керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження керівникам територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, визначеному Кабміном. До окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові по справі №500/95/23 від 10 липня 2024 року.

Суть спору

У січні 2023 року звільнений заступник начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якому просив:

• визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби від 14 грудня 2022 року «Про припинення державної служби та звільнення»;
• визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 15 грудня 2022 року «Про оголошення наказу Державної податкової служби України від 14 грудня 2022 року»;
• поновити його на посаді заступника начальника управління Головного управління ДПС у Тернопільській області;
• стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2022 року до дня поновлення на роботі.

В мотивування позову зазначає, що звільнення є незаконним та таким, що не узгоджується із чинним законодавством, за відсутності пропозиції про рівнозначну посаду.

Стверджує, що відповідач в порушення вимог частини третьої статті 87 Закону «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин не запропонував вакантну рівнозначну посаду державної служби, а саме посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області за її наявності, чим не дотримано переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року в позові відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкт призначення виконав усі залежні від нього дії, встановлені нормами чинного законодавства щодо пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, однак позивач не погодився на переведення на жодну із запропонованих посад, тобто очевидно, що на зайняття будь-якої іншої посади, окрім заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області позивач не був згоден.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2023 року скасував рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Зокрема, позивача поновлено на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області з 15 грудня 2022 року, а також стягнуто з Головного управління ДПС у Тернопільській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2022 року по 14 листопада 2023 року в розмірі 216482,42 грн (без відрахування податків, зборів та обов`язкових платежів).

Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що 1 вересня 2022 року звільнено заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області, тобто з`явилася вакантна посада заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області, однак відповідна вакантна посада не була запропонована позивачу, а в подальшому Переліком змін № 1, затвердженим в. о. Голови ДПС Тетяною Кірієнко 12 вересня 2022 року, до організаційної структури Головного управління ДПС у Тернопільській області виведено зі структури одну посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області, тобто її було також скорочено.

Представники Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Тернопільській області подали касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності звільнення позивача з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Так, у 2022 році з метою належного функціонування Державної податкової служби України у межах єдиної юридичної особи відбувалась поступова зміна структури її територіальних органів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до організаційної структури Головного управління ДПС у Тернопільській області, затвердженої в.о. Голови Державної податкової служби України Тетяною Кірієнко 29 квітня 2022 року, штатна чисельність заступників начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області складає дві одиниці.

Наказом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27 травня 2022 року «Про введення в дію організаційної структури ГУ ДПС» введено у дію затверджену організаційну структуру ГУ ДПС у Тернопільській області.

Переліком змін № 1, затвердженим в.о. Голови ДПС Тетяною Кірієнко 12 вересня 2022 року, до організаційної структури Головного управління ДПС у Тернопільській області внесено зміни, а саме виведено зі структури одну посаду заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області.

Таким чином, внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Тернопільській області відбулося скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач.

Наказом ДПС України від 12 липня 2022 року № 443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» делеговано керівникам (або особам, які виконують їх обов`язки) територіальних органів ДПС повноваження щодо здійснення заходів із забезпечення проходження державної служби та дотримання законодавства про працю, зокрема, стосовно попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення та повідомлення про зміну істотних умов державної служби, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, враховуючи переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

15 липня 2022 року відповідно до ч. 6 статті 49-2 КЗпП позивача попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із введенням в дію наказом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27 травня 2022 року №105, затвердженої організаційної структури ГУ ДПС та введенням в дію наказом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 31 травня 2022 року № 110 штатного розпису на 2022 рік та, керуючись наказом ДПС України від 12 липня 2022 року №443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» на підставі пункту 1 ч. 1 статті 87 Закону № 889-VIII у зв`язку зі скороченням посади заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

На час попередження та видання Державною податковою службою України спірного наказу стаття 87 Закон № 889-VІІІ діяла у редакції Законів від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» та від 23 лютого 2021 року № 1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби».

Зокрема, Законом № 117-IX виокремлено дві підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення:

• скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої);
• ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої).

Законом №117-ІХ також виключено положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

Цим же Законом № 117-ІХ стаття 40 КЗпП доповнена частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

6 березня 2021 року набув чинності Закон № 1285-ІХ, яким законодавець змінив особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ і виклав частину третю Закону № 889-VІІІ у такій редакції: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».

Отже, після внесення Законом №1285-ІХ змін до ч. 3 статті 87 Закону № 889-VІІІ існування обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті включає зобов`язання роботодавця (держави) в особі суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Тобто, суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 640/24023/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 140/9066/21, від 11 травня 2023 року у справі № 380/9574/21, від 27 червня 2023 року у справі № 120/3712/21-а, від 14 вересня 2023 року у справі № 640/15737/22 та інших.

Варто зазначити, що за змістом статті 5 Закону №889-VІІІ дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Водночас у цьому випадку частиною третьою статті 87 Закону №889-VІІІ, який є спеціальним законодавчим актом у спірних правовідносинах, повністю унормовано порядок вивільнення державних службовців, зокрема у випадку скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, а відтак норми трудового законодавства

Отже, вирішуючи цей спір судам попередніх інстанцій необхідно було перевірити дотримання відповідачами порядку вивільнення позивача з посади державної служби, у зв`язку з її скороченням, у розрізі вищенаведених положень Закону №889-VІІІ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що 1 вересня 2022 року звільнено заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області (іншу особу), тобто з`явилася вакантна посада заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області, однак відповідна вакантна посада не була запропонована позивачу.

При цьому апеляційний суд, проаналізувавши Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабміну від 6 березня 2019 року №227, дійшов висновку, що начальник Головного управління ДПС у Тернопільській області позбавлений права запропонувати позивачу рівнозначну посаду в інших територіальних органах Державної податкової служби України у разі наявності вакансій, оскільки такі дії не належать до його компетенції, незважаючи на те, що Голова Державної податкової служби України наказом від 12 липня 2022 року №443 делегував керівнику Головного управління ДПС у Тернопільській області повноваження щодо попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби.

Варто зауважити, що відповідно до ч. 1 статті 6 Закону № 889-VІІІ посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

За наведеним у пункті 6 ч. 1 статті 2 цього Закону визначенням рівнозначна посада – це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Відповідно до посад державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2022 році, використаних в постанові Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» посади:

• заступника керівника департаменту, головного управління, служби, заступника керівника апарату місцевої держадміністрації;
• заступника керівника директорату, Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції;
• заступника керівника самостійного управління, служби;
• заступника керівника самостійного відділу, служби належать до підкатегорії «Б2».

Тобто, посада заступника начальника Головного управління ДПС відноситься підкатегорії «Б2».

Так, судами першої та апеляційної інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що одночасно з попередженням про наступне припинення державної служби та звільнення з посади від 15 липня 2022 року позивачу запропоновано інші посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а саме:

начальника управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Тернопільській області;

начальника управління економічного аналізу Головного управління ДПС у Тернопільській області.

Від запропонованих вакантних посад він відмовився, про що особисто зазначив у попередженні.

На обґрунтування позову позивач, серед іншого, вказував на те, що йому не була запропонована рівнозначна посада.

Так, згідно з пунктом 3 ч. 1 статті 17 Закону № 889-VІІІ повноваження керівника державної служби в іншому центральному органі виконавчої влади здійснює керівник відповідного органу.

Наказом Державної податкової служби України від 12 липня 2022 року № 443 «Про делегування окремих повноважень з питань управління персоналом» делеговано керівникам (або особам, які виконують їх обов`язки) територіальних органів ДПС повноваження щодо здійснення заходів із забезпечення проходження державної служби та дотримання законодавства про працю, зокрема, стосовно попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення та повідомлення про зміну істотних умов державної служби, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, враховуючи переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1041 до окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби.

Обсяг делегованих повноважень визначається наказом/розпорядженням керівника державної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1041 делегування повноважень здійснюється на підставі наказу/розпорядження керівника державної служби, в якому зазначаються: прізвище, ім`я та повне найменування посади, яку обіймає особа, якій делегуються повноваження; обсяг делегованих повноважень із визначеним переліком питань з управління персоналом та переліком структурних підрозділів, працівників (у разі потреби) апарату центрального органу виконавчої влади та його територіального органу чи відокремленого підрозділу центрального органу виконавчої влади, на яких поширюється дія делегованих повноважень.

Пунктом 11 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 визначено, що Голова ДПС: призначає на посаду та звільняє з посади керівників (за погодженням з Міністром фінансів) та заступників керівників територіальних органів ДПС (п.п.16 п. 11); надає посадовим (службовим) особам територіальних органів ДПС повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на ДПС, законодавством про державну службу та іншими законами, зокрема на: здійснення добору персоналу, планування та організації заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документального оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, виконання функцій роботодавця стосовно працівників, які не є державними службовцями, виконання інших функцій, передбачених законодавством про державну службу (п.п. 31 п. 11).

З аналізу вказаних норм права, якими визначені повноваження керівника державної служби, висновується, що керівник державної служби має право делегувати окремі повноваження керівникам територіальних органів чи відокремлених підрозділів центрального органу виконавчої влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До окремих повноважень керівника державної служби, які можуть бути делеговані, належать, зокрема, попередження державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», про звільнення та повідомлення таким державним службовцям про зміну істотних умов державної служби.

Водночас призначення на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області, яку обіймав позивач, та звільнення з такої посади здійснюється Головою ДПС України за погодженням з Міністром фінансів України, відповідно пропозиція позивачу рівнозначної посади в інших територіальних органів ДПС належить виключно до компетенції Голови чи в.о. Голови ДПС, а відтак начальник Головного управління ДПС у Тернопільській області позбавлений права запропонувати позивачу рівнозначну посаду в інших територіальних органах ДПС у разі наявності вакансій, оскільки такі дії не належать до його компетенції, незважаючи на те, що Голова Державної податкової служби України наказом від 12 липня 2022 року № 443 делегував керівнику Головного управління ДПС у Тернопільській області повноваження щодо попередження заступників керівника територіального органу ДПС про наступне звільнення, а також пропонування у випадках, визначених чинним законодавством, іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби.

Щодо доводів, заявлених представником позивача у судовому засіданні, з приводу наявності рівнозначної вакантної посади в іншому територіальному органі ДПС України та незапропонування роботодавцем такої рівнозначної вакантної посади як-то заступника начальника Головного управління ДПС у Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, варто зазначити, що зі змісту позовної заяви не вбачаються наведені вище підстави позову. Крім того, як уже зазначалось, начальник Головного управління ДПС у Тернопільській області позбавлений права запропонувати позивачу рівнозначну посаду в інших територіальних органах ДПС у разі наявності вакансій, оскільки такі дії не належать до його компетенції.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета та підстави позову.

При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частини першої статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Варто зазначити, що представник позивача у судовому засіданні наголошував, що  роботодавець є таким, що виконав обов`язок по працевлаштуванню працівника, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які були на день звільнення, стверджуючи, що вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 160/1643/23, у зв`язку з чим наполягав на необхідності застосування такого висновку у справі, що розглядається.

Проаналізувавши обставини справи № 160/1643/23, варто зауважити, що предметом спору був наказ про звільнення з посади згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (ліквідація державного органу). При цьому роботодавець не пропонував позивачеві інших посад державної служби для переведення, оскільки заперечував саме існування такого обов`язку. Тобто роботодавець вважав, що відбулась ліквідація державного органу, а відтак не виконував вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, адже припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII цього не вимагає.

Своєю чергою Верховний Суд, констатувавши саме реорганізацію державного органу, а не його ліквідацію, вказав на обов`язок роботодавця виконувати вимоги частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII. При цьому висновок щодо необхідності пропонування вакантних посад протягом цього періоду і які були на день звільнення, про який вказує автор скарги, у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року відсутній.

У справі, ж що розглядається, предметом спору є наказ про звільнення з посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу). При цьому роботодавець одночасно з попередженням про наступне припинення державної служби та звільнення з посади позивачу запропонував інші вакантні посади державної служби.

Наведене свідчить, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 160/1643/23 на які посилається автор касаційної скарги, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, а відтак не підлягають застосуванню.

Повертаючись до обставин цієї справи, на дату звільнення позивач в структурі Головного управління ДПС у Тернопільській області обліковувалась одна штатна посада заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області, яку, як вбачається з матеріалів справи, обіймала інша особа.

1 вересня 2022 року звільнено заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області, тобто з`явилася вакантна посада заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачу мали запропонувати вакантну посаду, яка є аналогічною посаді, яку обіймав позивач.

Водночас судами попередніх інстанцій з`ясовано, що ДПС затверджено Перелік змін № 1 до Організаційної структури Головного управління ДПС у Тернопільській області від 12 вересня 2022 року, відповідно до яких скорочено одну посаду заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області.

Отже, серед вакантних посад, вакантна посада заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області була відсутня, а відтак висновок суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості прийнятого рішення про звільнення позивача є помилковим.

Враховуючи приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ, законодавцем передбачено право суб`єкта призначення пропонувати нижчу вакантну посаду державному службовцю, що і було враховано Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 15 липня 2022 року під час попередження про наступне вивільнення, надавши позивачу пропозиції вакантних посад, а саме: начальника управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Тернопільській області та начальника управління економічного аналізу Головного управління ДПС у Тернопільській області. Від запропонованих вакантних посад позивач відмовився.

За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління ДПС у Тернопільській області виконало обов`язок, установлений частиною третьою статті 87 Закону № 889-VІІІ, щодо пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 400/4445/22 з аналогічних обставин справи.

Приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII покладають обов`язок на суб`єкта призначення/керівника державної служби враховувати переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, й ця вимога викладена достатньо чітко і зрозуміло, що не залишає місця для її неоднозначного (множинного) розуміння та/чи застосування.

Недотримання цього обов`язку, як і невмотивоване (необґрунтоване) надання переваги одному державному службовцю над іншим (коли йдеться про переведення в рамках скорочення чисельності і штату державних службовців) має наслідком також порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби, який закріплений у статті 4 Закону № 889-VIII.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 600/752/22-а.

Варто зауважити, що КЗпП України, як і Закон № 889-VIII не регламентує як саме (за якою процедурою, на основі яких документів) має визначатися рівень кваліфікації і продуктивності праці, проте це питання було предметом дослідження Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17.

Так, у згаданій постанові Верховний Суд висловився щодо того, яким чином роботодавець може визначити хто з працівників має право на переважне залишення на роботі. Суд у цьому зв`язку наголосив також на необхідності дотримуватися відповідних положень КЗпП України (стаття 42) при звільненні працівників з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

Верховний Суд, зокрема, зазначив, що при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Поряд із цим, у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 600/752/22-а суд касаційної інстанції зазначив, що запропоновані у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17 підходи/способи не є вичерпні. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може зважити також на інші обставини, які, як він вважає, можуть мати значення для визначення того з державних службовців, хто є більш кваліфікованим і продуктивним у роботі. Важливо те, що визначення переважного права на залишенні на роботі має бути обґрунтованим і певним чином об`єктивованим (вираженим назовні, оформленим) для розуміння того, як відбувався цей процес, надто тими, кого це стосується.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції врахував, що згідно з наказом ДПС від 17 грудня 2021 року № 1039 «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів ДПС, посади яких належать до номенклатури Голови ДПС, у 2021 році» затверджено Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців територіальних органів ДПС, посади яких належить до номенклатури Голови ДПС, у 2021 році (далі - Висновок), відповідно до якого за результатами оцінювання службової діяльності позивач отримав позитивну оцінку.

Заходи заохочення та стягнення за період роботи на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області до позивача не застосовувалися.

За результатами оцінювання службової діяльності у 2021 році, відповідно до Висновку, інша особа, яка обіймає єдину посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області, отримала відмінну оцінку. Крім того, вона була відзначена у 2021 році подякою Міністерства фінансів України, а у 2018 та 2019 роках отримала подяки ДФС України.

Отже, визначальним критерієм для залишення на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці став рівень кваліфікації працівника та продуктивність його праці, що було проаналізовано.

Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, Верховний Суд дійшов висновку про дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача.

Отже, на думку Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку і відмовив у задоволенні позову. Восьмий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року підлягає скасуванню, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року – залишенню в силі.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.