Верховний Суд висловився про формалізм у судочинстві та ефективний захист прав мешканців гуртожитку

Верховний Суд переглянув судові рішення у справі № 420/21964/23 за позовом навчального закладу до Красносільської сільської ради щодо виправлення технічної помилки у Державному реєстрі речових прав при реєстрації гуртожитку, що перебуває на його балансі, як нежитлової будівлі.

Суд першої інстанції задовольнив позов, обґрунтувавши своє рішення тим, що спірна будівля є житловою нерухомістю (гуртожитком) відповідно до чинного законодавства, зокрема Житлового кодексу Української РСР, класифікатора майна та відповідних нормативно-правових актів. Він також зазначив, що правовідносини виникли через технічну помилку, а спір про право власності на будівлю відсутній.

Суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову, дійшовши висновку, що належним відповідачем у справі мав бути державний реєстратор, уповноважений вносити відомості до Державного реєстру прав. Через неможливість залучення належного відповідача або співвідповідача на стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд скасував рішення першої інстанції.

Верховний Суд скасував рішення обох інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, підкресливши, що суди попередніх інстанцій не з’ясували, чи дотримався позивач порядку звернення до суб’єкта державної реєстрації прав, а також не перевірили, чи може обраний позивачем спосіб захисту бути ефективним. Крім того, суди не оцінили правомірність відмови Красносільської сільської ради у виправленні технічної помилки.

Верховний Суд наголосив на тому, що державний реєстратор є посадовою особою, яка відповідає за офіційне підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, та приймає відповідні рішення щодо внесення змін до Державного реєстру прав.

Також Суд звернув увагу на те, що згідно із Законом України № 2073-IX «Про адміністративну процедуру», що набув чинності 15 грудня 2023 року, виконавчі органи місцевого самоврядування виконують функції публічної адміністрації, тоді як державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або про відмову у здійсненні таких дій. Тому виправлення технічних помилок у Державному реєстрі прав має здійснюватися виключно державним реєстратором у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, належним відповідачем у цій категорії спорів є саме державний реєстратор, а не виконавчий орган сільської ради, який приймав оскаржуване рішення.

Верховний Суд зазначив, що справа має суспільне значення, оскільки її вирішення може вплинути на забезпечення прав багатьох осіб на житло та реєстрацію місця проживання. Завданням адміністративного судочинства є забезпечення ефективного захисту прав та інтересів особи, яке включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання.

Постанова Верховного Суду від 4 грудня 2024 року у справі №420/21964/23 (адміністративне провадження № К/990/25568/24).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.