Жінка просила встановити факт її народження в Австрії — що вирішив Верховний Суд

Суди України розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадках, коли дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України, а також якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України.

Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2024 по справі №552/2490/23 про встановлення факту, що має юридичне значення – а саме факту народження у Республіці Австрія в м. Відні.

Обставини справи

У травні 2023 року жінка звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява мотивована тим, що 1 вересня 2020 року набули чинності зміни до законодавчого акта про громадянство Австрії. Ці зміни були прийняті Австрійським парламентом у жовтні 2019 року, що відбулося у рамках визнання Австрією своєї історичної відповідальності та як черговий крок у  намаганнях примиритися з жертвами націонал-соціалістичного режиму та їх нащадками.

Відповідно до прийнятих змін, з 1 вересня 2020 року нащадки жертв націонал-соціалізму можуть подати заяву на отримання громадянства Австрії у спрощеному порядку. Це стосується як прямих нащадків (дітей, онуків та правнуків тощо), так і прийомних дітей (на момент усиновлення вони мали бути неповнолітніми) цих жертв.

Заявниця вказувала, що вона є жертвою нацистських переслідувань.

20 листопада 1945 року було складено актовий запис про її народження, відповідно до якого вона народилась на території Австрії і одразу після народження разом із матір`ю повернулася в Україну.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 17 серпня 2016 року Київським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Полтавській області, заявниця не має місця народження.

Також вона зазначала, що в державних архівних установах України відсутні будь-які дані, які могли б підтвердити дані про її місце народження. Всі відомі їй особи, які могли бути свідками її народження за межами України, чи повернення її разом із матір`ю на територію України в 1945 році, на цей час померли.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» жертвами нацистських переслідувань є особи, які в роки Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму. Вона була народжена в родині батька - єврея австрійського походження та матері - єврейки українського походження у Республіці Австрія в м. Відні

Ураховуючи викладене, просила суд встановити факт її народження в Республіці Австрія в м. Відні.

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у задоволенні заяви. Судові рішення мотивовано тим, що свідоцтво про народження заявниці не містить запису про місце її народження, матеріали справи не містять доказів її звернення до компетентного органу державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» і порядку, передбаченому Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд, переглядаючи справу, не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов’язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт що має юридичне значення.

Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови).

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Відповідно до порядку, передбаченого розділом IV ЦПК України, суди встановлюють факти, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав у межах правовідносин, що реалізуються в Україні.

Також це передбачено Законом України «Про міжнародне приватне право».

Отже, оскільки заявниця є громадянкою України, яка проживає за її межами, то ця справа є справою з іноземним елементом. Пунктами 7, 9 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що суди України розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадках: дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України.

У цій справі встановлено, що заявник вказувала на наявність у неї громадянства України, цю інформацію підтверджувала копією паспорта громадянина України для виїду за кордон, строк дії якого закінчився. Інші документи на підтвердження наявності станом на час розгляду справи у заявниці громадянства України в матеріалах справи відсутні.

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Таким чином, суди, вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов’язані з’ясувати, у судах якої країни відповідно до міжнародних зобов’язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом. До особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом (ст. 22 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Верховний Суд зазначив, що викладене свідчить про те, що заява про встановлення факту її народження в м. Відні, Республіка Австрія, не підлягає розгляду судом України, оскільки юридичний факт, який просить встановити заявниця (місце її народження), ймовірно, мав місце на території іноземної держави і ця подія не мала місце на території України, а також справа окремого провадження повинна стосуватися особистого статусу громадянина України, а в матеріалах справи є відомості, що заявниця є громадянкою Ізраїлю.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасував, провадження у справі закрив.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.