Верховний Суд висловився про застосування правила сукупності вироків у разі вчинення особою нового кримінального правопорушення під час іспитового строку

У разі вчинення особою нового кримінального правопорушення під час іспитового строку (ст. 75 КК) призначення покарання у виді штрафу за новим вироком не звільняє суд від обов'язку застосувати правила сукупності вироків.

Хоча штраф і підлягає самостійному виконанню згідно з ч. 3 ст. 72 КК, суд повинен застосувати ст. 71 КК та визначити остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання за нове правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком і покарання за новим вироком та ухвалює рішення про їх самостійне виконання

На це вказав Касаційний кримінальний суд у постанові від 18 лютого 2025 року по справі №369/18964/23.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

У період іспитового строку обвинувачений вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК, за яке його було засуджено вироком місцевого суду від 27.11.2023 року та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання за вказаним вироком приєднано невідбуту частину покарання за вироком місцевого суду від 24.05.2023 та з врахуванням ст. 72 КК призначено обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

Апеляційний суд вирок місцевого суду від 27.11.2023 змінив у частині призначеного покарання та призначив обвинуваченому за ч. 2 ст. 309 КК покарання у виді штрафу в розмірі 3000 НМДГ, що становить 51 000 грн. Також постановив вирок місцевого суду від 24.05.2023 виконувати самостійно.

У касаційній скарзі прокурор стверджує, що під час призначення покарання засудженому апеляційний суд не врахував, що останній вдруге засуджений за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК, а також факт його вчинення в період іспитового строку через 2 місяці після ухвалення попереднього вироку. Зазначає, що призначення засудженому штрафу призвело до уникнення ним реальної міри покарання за вчинене.

Позиція Касаційного кримінального суду

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ККС зазначив, що положення ч. 3 ст. 72 КК прямо вказують на необхідність застосування вимог статей 70, 71 КК щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та за сукупністю вироків, оскільки передбачають не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань під час призначення їх за сукупністю кримінальних правопорушень або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.

У разі засудження особи за кримінальне правопорушення, вчинене у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК, та призначення покарання, яке згідно із ч. 3 ст. 72 КК за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 71 КК і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком і покарання за новим вироком та ухвалює рішення про їх самостійне виконання.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував наведених вище положень закону та судової практики, які дають можливість зробити висновок, що у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком.

Таким чином, звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід’ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.