Якщо військовий Сил тероборони ЗСУ вчинив злочин, не пов’язаний з військовою службою, процесуальне керівництво може здійснювати не військова прокуратура – Верховний Суд

Здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, яке стосується загального кримінального злочину, не пов’язаного з проходженням військової служби, за принципами територіальності прокурорами окружної прокуратури, а не військової не є порушенням вимог КПК і не тягне за собою визнання доказів недопустимими, а слідчих і процесуальних дій під час досудового розслідування – незаконними. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 18 червня 2025 року по справі №481/476/22.

Обставини справи

Засуджений, перебуваючи на території подвір`я домоволодіння разом з іншими особами, вистрілив в потерпілого після зауваження, щоб він не спрямовував ствол автомату Калашникова (АК-74), який був у нього в руках, в напрямку людей.

Суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК. У касаційній скарзі захисник зазначає, що процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні здійснювали неналежні прокурори, оскільки засуджений на час вчинення інкримінованих йому дій ніс військову службу у лавах Сил територіальної оборони ЗСУ, а тому процесуальне керівництво повинні були здійснювати прокурори відповідної військової прокуратури, а не як у даному випадку прокурори окружної прокуратури. Вказане порушення, за міркуванням захисника, свідчить про те, що зібрані у справі докази є недопустимими.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. ККС ВС вказав, що поняття «прокурор», яке вживається у КПК, розглядається як посадова особа, яка займає відповідну посаду в органах прокуратури, які складають єдину систему, здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні та визначена у порядку ст. 37 КПК, а також прокурори вищого рівня, визначених у ч. 4 ст. 36 КПК (Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, керівники регіональної прокуратури, його перший заступник та заступники).

Положення КПК, на відміну від підслідності, визначеної у ст. 216 цього Кодексу, не закріплюють окремих правил щодо визначення прокурора у кримінальному провадженні, зокрема за суб’єктом вчинення злочину.

З огляду на викладене колегія суддів ККС вважає, що здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні, яке стосується загального кримінального злочину і не пов’язаного з проходженням служби, за принципами територіальності прокурорами окружної прокуратури, а не прокурорами військової прокуратури, не є порушенням вимог кримінального процесуального закону і не тягне за собою визнання доказів недопустимими, а слідчих і процесуальних дій під час досудового розслідування незаконними.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.