Верховна Рада прийняла зміни до Земельного кодексу, які викликали дискусію щодо вирубки лісів для розміщення об’єктів промисловості

Верховна Рада прийняла в цілому як закон законопроект 13174 про внесення змін до Земельного кодексу.

Під час голосування не були підтримані ключові поправки №1 та №115, які Комітет рекомендував до другого читання. Як зауважили народні депутати, ці поправки передбачають ризик знищення Карпатських лісів та дозвіл на забудову природоохоронних зон.

Як підкреслив доповідач, голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики Олександр Гайду, «законопроект пропонує спростити будівництво об'єктів енергетики та промисловості, дозволивши їх будівництво на землях лісогосподарського призначення».

«Це є актуальним сьогодні для оборонної промисловості. В подальшому це буде корисним для відбудови промислових потужностей і у післявоєнний період також. Проте ці зміни не означають, що після прийняття закону усі ліси будуть масово забудовуватися. Залишається чинне положення, де кожна зміна цільового призначення буде, як і зараз, погоджуватися Кабінетом Міністрів» – пояснив він.

«Давайте чесно говорити, що ці поправки про відновлення житла. Вибачте мене, відновлення житла не потребує скасування документації, яка стосується охорони довкілля. Давайте не обманювати один одного і чесно говорити, про що насправді ці поправки.

Житло, звичайно, треба відновлювати. Але дозволяти забудову Карпат без жодного контролю, без жодного законодавчого нагляду, без жодної можливості оскаржувати ці рішення в судах – це відверта профанація і обман» – вказала народний депутат Інна Совсун.

Також пропонувалося доповнити Земельний кодекс нормою, що зміна цільового призначення земельної ділянки державної, комунальної власності, на якій розташовані будівлі, споруди, в межах категорії земель житлової та громадської забудови з метою її використання для розміщення іноземних дипломатичних представництв в Україні може здійснюватися за рішенням землекористувача без розроблення документації із землеустрою та без додержання певних вимог.

«Ми вважаємо, що дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки державної або комунальної власності, на якій уже є будівлі чи споруди, для розміщення іноземних дипломатичних представництв без необхідності розробки документації землеустрою може мати негативні наслідки. Наприклад, ризик хаотичної забудови або несистемного використання територій, ігнорування інтересів територіальної громади, бо не планується погоджувати з нею. За відсутності вимог до землеустрою і планування з'являється можливість маскувати під дипломатичні цілі зовсім інші, наприклад, комерційні або житлові призначення.

Зазначені ризики загострюються у зв'язку з відсутністю в національному законодавстві чітко окресленого кола об'єктів, які можуть бути визнані дипломатичними представництвами. Тобто, це може бути посольство, консульство, представництво міжнародної організації з дипломатичним статусом тощо. Тобто, на нашу думку, це нечітко.

Також відкривається можливість для масового вилучення земель лісокористування під промислові та енергетичні об'єкти, що загрожують ще більшим знищенням лісів, які уже зазнали, на жаль, серйозних втрат. Також передбачається внесення змін до пункту 3 частини третьої 186 статті Земельного кодексу України, які передбачають саме передачу права затвердження проєктів землеустрою щодо охоронних  природних та інших чутливих територій безпосередньо замовнику» – вказав народний депутат Михайло Цимбалюк.

Отже, оскільки ці поправки №1 та №115 не були підтримані, законопроект фактично підтриманий у тій редакції, яка була прийнята в першому читанні.

Зазначимо, що законопроект у першому читанні передбачав, що на період дії воєнного стану та протягом 5 років року після його завершення встановлення цільового призначення земельної ділянки, яка передається у власність, користування колишнім власникам знищеного внаслідок війни нерухомого майна (будівель, споруд), право власності на яке припинено у зв'язку із знищенням, може здійснюватися без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеним відповідною містобудівною документацією та без додержання вимог ч. 3 статті цього 24 Закону, за умови що цільове призначення земельної ділянки буде визначено відповідно до призначення об’єкта нерухомого майна до його знищення.

У статті 134 Земельного кодексу буде передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі продажу, передачі в користування земельних ділянок колишнім власникам знищеного внаслідок обставин, спричинених збройною агресією, нерухомого майна (будівель, споруд), право власності на яке відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно припинено у зв'язку із знищенням майна.

Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд), безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність колишнім власникам знищеного внаслідок обставин, спричинених збройною агресією РФ проти України нерухомого майна (будівель, споруд), право власності на яке відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно припинено у зв'язку із знищенням майна; а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

У підпункті 11-1 п. 27 буде визначено, що встановлення цільового призначення земельної ділянки, яка передається у власність, користування колишнім власникам знищеного внаслідок обставин, спричинених збройною агресією нерухомого майна (будівель, споруд), право власності на яке відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно припинено у зв'язку із знищенням майна, може здійснюватися без дотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеним відповідною містобудівною документацією та без додержання вимог частини третьої стаття 24 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», за умови що цільове призначення земельної ділянки буде визначено відповідно до призначення об’єкта нерухомого майна до його знищення.

Положення, передбачені підпунктом 11-1, діють протягом 5 років з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Водночас, і до першої редакції законопроекту були суттєві зауваження. Як зазначило ГНЕУ ВР:

• у проекті відсутній чіткий правовий зв'язок (прив’язка) між знищеним нерухомим майном та земельною ділянкою, на якій воно знаходилось, адже це є основною умовою для набуття відповідного права на земельну ділянку.

Так, у проекті лише зазначається про безоплатну передачу земельних ділянок власнику знищеного нерухомого майна (будівлі споруди) «внаслідок обставин, спричинених збройною агресією РФ проти України», «право власності на яке відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно припинено у зв'язку із знищенням майна». Проте поза увагою залишається та обставина, що відповідне знищене нерухоме майно має бути розташоване на земельній ділянці, про продаж, передачу в користування якої йдеться, а тому не виключається, що власнику зазначеного майна може бути надана інша земельна ділянка, ніж та, на якій було розташоване знищене нерухоме майно. Окрім того, не все таке майно, що, у тому числі, занесено до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пов’язується із земельною ділянкою (наприклад, це може бути квартира у багатоквартирному будинку).

• йдеться про можливість недотримання правил співвідношення між видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеним відповідною містобудівною документацією, що суперечить п.п. «г», «д» ч. 1 ст. 5 ЗКУ, згідно з якими земельне законодавство базується на принципах «забезпечення раціонального використання та охорони земель», «пріоритету вимог екологічної безпеки». Вказане положення також не відповідає абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону, згідно з яким «забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства». У проекті ж, навпаки, цільове призначення визначається залежно від «призначення об’єкта нерухомого майна».

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.