Замах на життя у побутовому конфлікті: Верховний Суд уточнив межі умислу

Побутовий конфлікт між знайомими переріс у тяжкий кримінальний злочин, при якому постало питання правильності кваліфікації суб’єктивної сторони злочину. Детальний аналіз доказів і показань свідків став предметом касаційного розгляду. Рішення Верховного Суду узгоджене з принципами, викладеними у практиці Європейського суду з прав людини, що стосуються доведеності умислу поза розумним сумнівом і належного захисту прав підсудного.

Сварка, ніж, поранення і докази

Касаційний кримінальний суд ВС, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №204/8028/22, перевірив доводи касаційної скарги на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпра та ухвалу Дніпровського апеляційного суду.

Йдеться про інцидент, що стався ще влітку 2022 року поблизу житлового будинку в м. Дніпропетровську. Двоє знайомих, які підтримували дружні стосунки понад 15 років, посварилися через неповернення грошових коштів, які один позичив іншому. Обидва були у стані легкого алкогольного сп’яніння. Під час конфлікту обвинувачений дістав кухонний ніж (який він мав намір віднести на заточку) і наніс два удари у ліву частину грудної клітки потерпілого.

При огляді потерпілого були виявлені два проникаючі колото-різані поранення грудної клітки ліворуч, спричинивши лівобічний гемопневмоторакс (небезпечний стан, що вимагає негайної медичної допомоги через різку задишку і біль в грудях). Відповідно до висновку судово-медичної експертизи «за своїм характером зазначені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння».

Як сказано в матеріалах справи, обвинувачений діяв «з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство». Відповідно до вироку суду першої інстанції, він «виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, однак з причин, що не залежали від його волі, суспільно небезпечний наслідок у вигляді смерті потерпілого не настав, оскільки останньому своєчасно було надано медичну допомогу». Суд зробив висновок, що локалізація тілесних ушкоджень, кількість ударів та поведінка обвинуваченого після конфлікту свідчать про прямий умисел позбавити потерпілого життя. Хоча сам злочин уже був реалізований, але смерть не настала з незалежних від обвинуваченого причин.

Таким чином, Красногвардійський районний суд м. Дніпра визнав обвинуваченого винним у замаху на умисне вбивство та призначив йому покарання – 8 років позбавлення волі відповідно до ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу. При цьому суд першої інстанції також постановив стягнути на користь потерпілого 8100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Залишивши цей вирок без змін, Дніпровський апеляційний суд наголосив: докази, зокрема відомості свідків та висновки медичної експертизи, підтверджують правильність первісної кваліфікації дій.

«Відхиляючи як нелогічну і неприйнятну версію сторони захисту, яку підтримував також і потерпілий, про те, що останній сам двічі наштовхнувся на ніж, а дії обвинуваченого в такому разі слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК, суди послалися на дані висновків судово-медичних експертиз про те, що удари потерпілому наносились в область розташування життєво важливих органів, із достатньою силою для спричинення проникаючих поранень, завдані зверху вниз, а обвинувачений, який нібито хотів лише налякати потерпілого, після отримання останнім тілесних ушкоджень не залишився з ним, не надав йому допомогу, не викликав карету швидкої медичної допомоги, а пішов із місця вчинення злочину, по дорозі викинувши ніж», – наголошується в матеріалах справи.

Згідно з показаннями свідків, більш активним у конфлікті був саме обвинувачений, а потерпілий стояв мовчки і навіть не чинив опір. Зважаючи на швидкість, інтенсивність, силу і напрямок ударів, суди визнали неспроможною версію сторони захисту про те, що обвинувачений начебто «не міг нанести поранень потерпілому внаслідок отриманої у минулому травми правої руки і проведеної у зв`язку із цим операції».

Перегляд правової оцінки: чи був намір позбавити життя?

Розглядаючи скаргу засудженого, Касаційний кримінальний суд ВС звернув увагу на суттєвий момент: суди першої та апеляційної інстанцій кваліфікували дії обвинуваченого як замах на умисне вбивство, виходячи з того, що удари були спрямовані у грудну клітку, де розташовані життєво важливі органи, а також враховуючи факт використання ножа, взятого з дому, і поведінку після події, коли він залишив місце конфлікту та позбувся знаряддя злочину.

ККС ВС звернув увагу на важливі обставини: обвинувачений дружив із потерпілим понад п’ятнадцять років, раніше не притягувався до відповідальності, характеризувався позитивно, не мав проблем із законом чи проявів агресії, а кухонний ніж узяв із дому для заточки, що підтверджується його показаннями. Після конфлікту обвинувачений пояснив свою втечу шоком від ситуації. Крім того, сам потерпілий заявив, що матеріальні збитки йому відшкодовані, претензій він не має та просив суд не карати свого друга суворо.

Досліджуючи матеріали справи, касаційна інстанція також зосередилась на показах свідків: вони підтверджували, що конфлікт виник через неповернення грошей, а під час ударів обвинувачений вимагав від потерпілого повернути кошти. Так, під час допиту в суді першої інстанції один із свідків зазначив, що обвинувачений, завдаючи удари потерпілому, сказав: «Іди, знімай гроші з термінала».

Суд касаційної інстанції зазначив: для відмежування замаху на вбивство від умисного тяжкого тілесного ушкодження вирішальним є ставлення винного до наслідків своїх дій, і в даному випадку неможливо поза розумним сумнівом довести, що умисел був спрямований саме на позбавлення життя. На думку суду, доводи сторони захисту про наявність підстав для кваліфікації дій за встановлених фактичних обставин за ч. 1 ст. 121 КК заслуговують на увагу.

«Так, відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини, де до заподіяння тяжкого тілесного ушкодження винна особа ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим», – підкреслив суд касаційної інстанції.

Саме тому ККС ВС перекваліфікував дії із замаху на умисне вбивство – на умисне тяжке тілесне ушкодження. Попри зміну кваліфікації, суд залишив без змін призначене раніше покарання – вісім років позбавлення волі. Касаційна скарга захисту була задоволена частково: змінено правову кваліфікацію дій, але строк ув’язнення залишився тим самим.

Верховний Суд дотримався загального принципу кримінального провадження – доведення вини поза розумним сумнівом, що також відображено у практиці Європейського суду з прав людини:  стосовно кримінальних справ: хоча право на життя є фундаментальними, держави зобов’язані не лише кримінально переслідувати відповідні діяння, а й забезпечувати справедливий розгляд, де всі сумніви щодо наміру тлумачаться на користь обвинуваченого.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.