35 тисяч євро за страждання: як війна формує судову практику компенсації моральної шкоди

Збройна агресія проти України не лише змінила життя мільйонів громадян, а й поставила новий виклик: як вирішувати питання моральної шкоди, завданою через війну. Рішення Верховного суду демонструє поступове формування практики, яка може стати фундаментом для майбутніх міжнародних позовів.

Трагедія як юридичний прецедент

Бойові дії в Україні стимулюють новий розвиток практики відшкодування моральної шкоди. Про це свідчить рішення Касаційного цивільного суду ВС, який виніс постанову у справі №487/7422/24.

У серпні 2024 року чоловік звернувся до суду з позовом до держави-агресора про відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку з початком збройної агресії  наприкінці лютого початку березня 2022 року бойові дії вже відбувались біля Миколаєва. Через небезпеку, викликану регулярними обстрілами міста, погіршення стану здоров`я, стресом та відсутністю водопостачання позивач зі своєю родиною вимушений був виїхати до селища Криве Озеро Миколаївської області. Отримавши статус внутрішньо переміщеної особи, позивач був змушений звикати до погіршення життєвого рівня та докладати значних зусиль для організації життя сім`ї, отримання медичних послуг тощо.

Через спричинені страждання і втрату звичного способу життя позивач оцінив компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 35 тисяч євро, що на той час було еквівалентно майже 1,6 млн грн (1594239,50 грн). У даному разі відповідач (держава-агресор) є суб`єктом, унаслідок збройної агресії якого порушено права та свобода громадян, зокрема, особистих прав позивача. Саме на відповідача покладено обов`язок із відшкодування завданих збитків відповідно до положень статей 23 та 1167 ЦК України. Проте заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 7 квітня 2025 року у задоволенні позову було відмовлено.

«На підтвердження спричинення моральної шкоди позивачем не надано належних й допустимих доказів, а викладені у позовній заяві його твердження про завданий душевний, невгамовний біль, ризик бути пораненим та загибелі є загальними твердженнями, які також стосуються мільйонів жителів України, що стали жертвами унаслідок збройної агресії російської федерації», – наголосив Кривоозерський районний суд Миколаївської області.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 травня 2025 року заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області – скасовано, а позов задоволено частково: грошову компенсацію моральної шкоди визначено у розмірі 50 тисяч грн. Рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні законодавчих норм.

«Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції щодо необхідності позивачу додатково підтверджувати причинно-наслідковий зв`язок між винними діями заподіювача шкоди, тобто російської федерації, та заподіянням йому, як потерпілому від російської військової агресії, унаслідок зміни свого місця проживання, що призвело до зміни його образу життя і порушення робочих та особистих зв`язків, моральної шкоди, є помилковим тлумаченням закону», – відзначив Миколаївський апеляційний суд.

Як зазначено в рішенні апеляційної інстанції, «районний суд не звернув уваги на те, що позивачем надано підтвердження вимушеної зміни ним місця проживання, у зв`язку зі збройною агресією на більш безпечне місце, а саме смт Криве Озеро Миколаївської області, що виключає сумніви у потребі позивача докладати додаткові зусилля для організації свого життя при втраті його звичного ритму».

Не задовольняючись таким рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду. В касаційній скарзі йдеться про необхідність стягнення з держави-агресора грошової компенсації у розмірі заявленої суми – 1594239,50 грн. Керуючись вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

За принципом генерального делікту

Аналізуючи матеріали справи, Касаційний цивільний суд ВС виходив із того, що «за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту)».

Йдеться про статтю 1166 Цивільного кодексу, яка встановлює загальне правило відповідальності за завдання шкоди та є ключовою нормою деліктного права. Це означає, що будь-яка особа, яка завдала шкоду іншій особі, зобов'язана її відшкодувати, якщо інше не передбачено законом.

«Російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України. Звернення позивача до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права», – наголошується в постанові Касаційного цивільного суду ВС.

Суд касаційної інстанції вирішив стягнути з держави російська федерація на користь чоловіка грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 300 тисяч грн. У своєму рішенні КГС ВС посилається не лише на практику Верховного Суду, а й на резолюції, ухвалені на рівні ООН, в яких засуджується агресія російської федерації проти України як безпрецедентний акт, що «провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни».

Постанова КГС ВС про стягнення з держави-агресора моральної шкоди не означає автоматичного отримання коштів. На практиці виконання таких рішень має свої особливості. Росія не визнає юрисдикцію українських судів і не співпрацює у сфері примусового виконання, тому добровільно такі суми не сплачує, а українські органи виконавчої служби не мають можливості здійснити стягнення на російській території. Водночас дане судове рішення має важливе юридичне значення для позивача, оскільки фіксується сам факт завдання шкоди та підтверджується право на компенсацію.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.