Тимчасова слідча комісія Верховної Ради оприлюднила проект звіту, в якому розкритикувала роботу НАЗК

У Верховній Раді зареєстрований пакет документів, наданий Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади про виконану роботу, а саме:

• Проект Постанови про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади про виконану роботу
• Подання;
• Пояснювальна записка до проету Постанови Верховної Ради України «Про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади про виконану роботу»
• Звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади про виконану роботу. 

Тимчасова слідча комісія проаналізувала діяльність НАЗК з точки зору наявності корупціогенних факторів у правоохоронних органах, судах та органах судової влади. 

Першочергово, Тимчасова слідча комісія зосередила свою увагу на аналізі рівня корупції у самому НАЗК. 

При цьому було встановлено, що у 2021 році підрозділом внутрішнього контролю Національного агентства проведені 22 повних перевірки декларацій працівників, у 2022, 2023 роках – відповідні перевірки не проводилися у зв’язку із введенням воєнного стану в Україні та прийняттям Закону України від 03.03.2022 № 2115-IX «Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни». 

У 2024 році розпочато проведення 4 повних перевірок декларацій працівників. У 2025 році завершено проведення 4 відповідних повних перевірок та 4 повні перевірки тривають. За результатами проведення вищевказаних заходів фінансового контролю ознак правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 172- 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та ст. 366-2 Кримінального кодексу України (далі – КК України), не встановлено.

У 2025 році складено 1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та 1 – за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Справи про ці адміністративні правопорушення перебувають на розгляді у суді. У 2024 році Національне агентство направило до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України 3 повідомлення про факти неподання декларацій колишніми працівниками Національного агентства (ст. 366-3 КК України). Департаментом зазначені матеріали надіслано для подальшого розгляду в порядку ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України до відповідних органів Національної поліції України. 

ТСК дійшла висновку, що наявні внутрішні механізми контролю в НАЗК демонструють низьку ефективність та недостатню здатність забезпечувати реальне виявлення і запобігання корупційним ризикам. Після 2021 року, коли було проведено 22 повні перевірки декларацій, у 2022-2023 роках така робота фактично зупинилася, а відновлені у 2024-2025 роках перевірки мають обмежений масштаб і результативність: попри проведення перевірок, жодних порушень, передбачених статтями 172-6 КУпАП та 366-2 КК України, не встановлено, що викликає сумніви у реальній спроможності підрозділу внутрішнього контролю виявляти недостовірність даних чи інші порушення. 

Окремі протоколи про адміністративні правопорушення та поодинокі повідомлення до Національної поліції не змінюють загальної картини - система внутрішнього фінансового контролю НАЗК працює формально, а її результати не відповідають масштабам і характеру ризиків, притаманних органу, відповідальному за антикорупційну політику держави.

НАЗК не застосовує достатніх заходів реагування на інформацію, яка поширюється засобами масової інформації та містить ознаки корупційних правопорушень. 

Відповідно до ч. 1 ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) Національне агентство визначає порядок відбору декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), для проведення повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов’язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства. 

Тимчасовою слідчою комісією, встановлено, що з прийняттям Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 3384), який набрав чинності 12.10.2023, було відновлено декларування та повноваження Національного агентства щодо здійснення заходів фінансового контролю. 

Слід зазначити, що виявлення в декларації ризиків (невідповідностей даних декларації даним реєстрів, банків даних, спрацювання певних формул, у тому числі на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів), їх оцінка та визначення показника рейтингу ризику декларації проводиться за допомогою логічного та арифметичного контролю (далі – ЛАК). ЛАК здійснюється шляхом порівняння даних, зазначених у деклараціях, з даними реєстрів, баз даних, а також шляхом застосування правил та формул, які є частиною програмного коду Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр). Результатом проведеного ЛАК декларації є розрахований показник рейтингу ризику декларації (числовий показник ступеня виявлених невідповідностей (ризиків) у декларації, який складається із суми вагових коефіцієнтів невідповідностей (ризиків), розрахований програмними засобами Реєстру), з урахуванням якого здійснюється відбір декларацій для проведення їх перевірки. 

Порядок відбору декларацій визначає процедуру відбору декларацій для проведення повної перевірки на підставі оцінки ризиків за чотирма рівнями черговості, кожен з яких на момент відбору вже має свій сформований набір виявлених ризиків і не передбачає виявлення нових ризиків. Водночас при відборі декларацій для проведення повної перевірки за І та ІІ рівнями черговості критерієм відбору є показник рейтингу ризику декларації (від більшого до меншого). При відборі декларації для проведення повної перевірки за ІІІ та ІV рівнями черговості критеріями є: відомості, що стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних перевищуючи поріг притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, встановлений на дату подання декларації; якщо з дати подання декларації не минули встановлені законодавством строки давності притягнення до передбаченої законом відповідальності. 

Декларації з низьким рівнем корупційних ризиків можуть пройти автоматизовану перевірку програмними засобами Реєстру. З числа поданих за 2021 рік автоматизовану перевірку пройшли 28% декларацій, за 2022 рік – 26% 13 декларацій, за 2023 рік – 23% декларацій, за 2024 рік – 40% від всіх поданих декларацій. На переконання Тимчасової слідчої комісії, визначений вище підхід має виключно технічний і формалізований характер, а тому не забезпечує ефективного виявлення корупційних проявів у правоохоронних і судових органах, де корупція має складні, приховані, поза реєстрові форми. 

Для реальної протидії корупції необхідна система, що включатиме аналітичне дослідження способу життя, розширений доступ до фінансових даних, інтеграцію з даними оперативних органів, алгоритми виявлення нетипових активів та збагачення, реальне дослідження пов’язаних осіб та корпоративних структур. Чинний механізм логічного та арифметичного контролю, який застосовується НАЗК для виявлення ризиків у деклараціях, має суто технічний характер і базується на порівнянні даних декларацій з відомостями з державних реєстрів, застосуванні формул та фіксації формальних невідповідностей. Такий підхід дозволяє виявити лише ті ризики, які вже закладені в алгоритми та інформаційні системи Реєстру, не охоплюючи нових схем приховування активів, складних структур чи майна, оформленого на пов’язаних осіб. У сфері правоохоронних та судових органів, де корупційні активи найчастіше приховуються поза офіційними реєстрами, ЛАК не здатен виявити реальний обсяг незаконного збагачення чи необґрунтованості активів. 

Крім того, процедура відбору декларацій для проведення повної перевірки також має значні обмеження, оскільки ґрунтується на вже сформованому переліку ризиків і не передбачає виявлення нових під час аналізу. Відбір за І та ІІ рівнями залежить від рейтингу ризику, який можна мінімізувати шляхом формального коректного заповнення декларації, тоді як за ІІІ та IV рівнями враховуються лише критерії, пов’язані з можливими порогами відповідальності і строками давності.

Водночас понад половину декларацій взагалі не охоплює автоматизована перевірка програмними засобами, що залишає значний масив потенційно ризикових даних поза аналізом. 

У результаті, такий підхід НАЗК не забезпечує реальної протидії корупції у правоохоронних і судових органах, оскільки не враховує оперативну інформацію, дані кримінальних проваджень, способи життя декларантів та їхніх пов’язаних осіб, інформацію у засобах масової інформації щодо кричущих випадків корупції і незаконного збагачення посадовими особами. 

Система залишається формальною, зосередженою на технічних невідповідностях, а не на змістовному аналізі незаконного збагачення чи прихованих активів. Це призводить до того, що декларації посадовців з високими корупційними ризиками часто не потрапляють на повну перевірку, а корупційні прояви залишаються невиявленими. 

Слід зазначити, що «правила» ЛАК для оцінки ризиків декларації є частиною програмного коду Реєстру (конфігураційними налаштуваннями) і не підлягають оприлюдненню та поширенню. 

Крім того, Тимчасовою слідчою комісією встановлено, що відділом здійснення заходів фінансового контролю стосовно окремих категорій осіб Національного агентства протягом 2024 – 2025 рр. проведено моніторинг способу життя (далі – МСЖ) стосовно 6 співробітників Служби безпеки України (у діях 2 співробітників виявлено ознаки набуття необґрунтованих активів та ознаки дисциплінарних проступків) та 1 співробітника Державного бюро розслідувань. Стосовно співробітників інших правоохоронних органів, які належать до окремої категорії осіб, МСЖ не проводився. 

І це при тому, що численні публікації у ЗМІ постійно висвітлюють явні невідповідності між офіційними доходами та реальним способом життя посадових і службових осіб правоохоронних органів, що свідчить про системні прогалини у контролі та відсутність ефективного реагування з боку НАЗК. Тимчасова слідча комісія вважає, що обсяг проведених НАЗК моніторингів способу життя у 2024-2025 роках щодо лише шести співробітників Служби безпеки України та одного співробітника Державного бюро розслідувань є об’єктивно критично малим у порівнянні з реальною кількістю посадових осіб правоохоронних органів, які належать до окремої категорії суб’єктів декларування та займають посади з підвищеними корупційними ризиками. 

У таких органах, як Служба безпеки України, Державне бюро розслідувань, Національна поліція, Бюро економічної безпеки, органи прокуратури, чисельність співробітників вимірюється тисячами, а рівень доступу до ресурсів і можливостей для зловживань є системним. 

Проведення лише кілька моніторингів фактично означає відсутність належного охоплення ризикових посад та невиконання завдання щодо виявлення невідповідностей між задекларованими даними та фактичним способом життя посадовців. МСЖ є одним із ключових інструментів виявлення корупційних правопорушень у сферах, де активи найчастіше приховуються поза офіційними реєстрами.

Невикористання цього інструменту у масштабах, необхідних для таких чутливих секторів, фактично позбавляє державу можливості виявляти реальні корупційні ризики та демонструє відсутність належної практичної боротьби з корупцією у правоохоронних органах. 

Разом з тим, Департамент моніторингу і контролю за виконанням актів законодавства про конфлікт інтересів та запобігання корупції за 2022-2025 рік (станом на 29.08.2025) на звернення Тимчасової слідчої комісії проінформував про окремі показники: 

Разом із тим, у діяльності органів судової влади, зокрема Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя, заходи моніторингу та контролю в 2022 та 2023 роках фактично не здійснювалися.

У 2024 році було проведено 5 таких заходів, у 2025 році – 1 захід.

При цьому виявлених порушень не зафіксовано, незважаючи на численні повідомлення про кричущі випадки корупційних дій.

З 2022 по 2025 рік включно у Верховному Суді та Вищому антикорупційному суді завершено всього чотири заходи моніторингу та контролю.

Така кількість перевірок є вкрай недостатньою і свідчить про глибокі системні недоліки у функціонуванні органів, відповідальних за протидію корупції. У державі, де правоохоронна система та судова влада мають забезпечувати прозорість і законність, така пасивність у здійсненні контролю створює передумови для безкарності, зловживань та кричущих корупційних проявів.

Ця ситуація демонструє, що чинна система моніторингу і контролю не справляється зі своїми завданнями, а заходи, що проводяться, є формальними й недостатніми для реального запобігання порушенням. 

За результатами діяльності Тимчасової слідчої комісії встановлено, що рівень перевірки декларацій посадових осіб правоохоронних органів залишається низьким, що свідчить про недостатню ефективність контролю у сфері запобігання корупції. 

Так, у Бюро економічної безпеки України у 2024 році перевірено лише 5 декларацій, у 2025 році – 4 декларації; у Державному бюро розслідувань у 2024 році перевірено 3 декларації, у 2025 році – 4 декларації; у Національному бюро фінансової безпеки у 2024 та 2025 роках перевірено по 1 декларації; у Національній поліції України у 2024 році перевірено 70 декларацій, у 2025 році – 51 декларацію; у Службі безпеки України у 2024 році перевірено 2 декларації, у 2025 році – 3 декларації; у Генеральній прокуратурі України у 2024 році перевірено 43 декларації, у 2025 році – 32 декларації; у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі у 2025 році перевірено лише 1 декларацію, при цьому з 2022 по 2024 рік перевірка декларацій взагалі не здійснювалася. 

Окремо викликає занепокоєння системна відсутність належного контролю у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, де з 2022 по 2025 рік перевірено всього 2 декларації, а також у Вищій раді правосуддя, де у 2024 році перевірено лише 1 декларацію. 

Системна недооцінка необхідності перевірки декларацій у ключових органах судової влади та антикорупційних структурах створює значні ризики для ефективності запобігання корупційним проявам, зокрема ризик безкарності посадових осіб, поширення корупційних практик, підрив довіри громадян до державних інституцій, а також порушення принципів прозорості та підзвітності, що є критично важливими для функціонування держави та забезпечення верховенства права.

Системне невжиття належних заходів контролю з боку НАЗК створює суттєві ризики, зокрема:

1. Ризик подальшої деградації системи запобігання корупції, оскільки відсутність належного реагування фактично нівелює превентивну та контрольну функції органу.
2. Ризик безкарності посадових осіб, що сприяє поширенню корупційних практик у судовій, правоохоронній та інших сферах державного управління.
3. Ризик втрати довіри громадян до державних інституцій, у тому числі до органів правосуддя та антикорупційної інфраструктури, що безпосередньо впливає на рівень легітимності державної влади.
4. Ризик порушення міжнародних зобов’язань України, зокрема у сфері імплементації Конвенції ООН проти корупції та стандартів GRECO, що може мати наслідком погіршення міжнародної репутації держави.
5. Ризик виникнення системних зловживань у сфері правосуддя, адже ігнорування публічної інформації про корупційні прояви в судах сприяє формуванню умов для неправомірного впливу на діяльність суддів.
6. Ризик порушення принципів прозорості та підзвітності, що суперечить основним засадам діяльності антикорупційних органів та принципам належного врядування. 

До Єдиного державного реєстру декларацій щорічно подається близько 700 тисяч електронних декларацій. Такий обсяг інформації об’єктивно унеможливлює здійснення повноцінної та якісної перевірки кожної декларації НАЗК. Навіть за умов використання автоматизованих інструментів, НАЗК не має достатніх людських, фінансових і часових ресурсів для глибокого аналізу сотень тисяч декларацій, адже повна перевірка передбачає зіставлення задекларованих доходів, активів і зобов’язань із даними численних державних реєстрів, аналіз майнового стану членів сім’ї, встановлення походження коштів і виявлення можливих прихованих зв’язків. 

Автоматизовані перевірки здатні виявляти переважно формальні, логічні або арифметичні помилки та не дозволяють встановити складні корупційні схеми, використання номінальних власників або приховане бенефіціарне володіння. 

У результаті - повні перевірки здійснюються лише щодо незначної частини декларацій, тоді як переважна більшість документів фактично залишається без змістовного контролю. Це формує у суб’єктів декларування усвідомлення низької ймовірності перевірки саме їхньої декларації, що суттєво знижує превентивний ефект декларування. 

Додатково ефективність системи підривається відсутністю чіткого й швидкого зв’язку між виявленням порушень та невідворотністю відповідальності, оскільки відповідні процедури є тривалими і не завжди завершуються реальними санкціями.

За таких умов електронне декларування перетворюється переважно на формальний обов’язок, а не на дієвий інструмент протидії корупції, і без перегляду підходів до кола суб’єктів декларування, моделей перевірки та забезпечення реальної відповідальності цей механізм не здатний досягати задекларованої антикорупційної мети. НАЗК неспроможне ефективно виконувати свою основну функцію – протидію корупції, зокрема у правоохоронних і судових органах. 

Проте слід зазначити, що законодавство визначає чіткі строки та етапи контролю, але ці рамки не враховують реальний обсяг роботи та складність аналізу фінансових документів. Внаслідок цього перевірки часто обмежуються поверхневим зіставленням цифр без глибокого аналізу джерел доходів, фінансових потоків та способу життя посадовців, що робить процес декларативним і неефективним. 

Закон не передбачає достатньо дієвих інструментів для виявлення порушень і притягнення до відповідальності. Навіть коли НАЗК фіксує невідповідності або підозрілі активи, відсутність чітко визначених санкцій, швидкого механізму передачі справ до правоохоронних органів та реальної можливості застосування фінансових стягнень практично нівелює ефект перевірок. Це створює ситуацію, коли порушники залишаються безкарними, а інституція втрачає авторитет.

Процедура не враховує ризикоорієнтований підхід і є одноманітною для всіх категорій посадових осіб. Незважаючи на очевидні високі корупційні ризики у судах та правоохоронних органах, закон визначає однакові критерії та методику перевірки для всіх без винятку. Це призводить до того, що ресурси НАЗК розпорошуються, увага до реальних загроззнижується, а перевірки стають формальністю, яка не здатна виявити та запобігти системній корупції. Відтак, НАЗК фактично не здійснює належного фінансового контролю: кількість перевірок є символічною, а виявлені порушення залишаються без реальних наслідків. 

Крім того, під час проведення конкурсу до апеляційних судів, у якому брали участь родичі членів ВККС та ВРП, НАЗК не виявило жодного конфлікту інтересів, хоча його наявність була очевидною як з точки зору законодавчих критеріїв, так і з точки зору здорового глузду. Ігнорування таких фактів свідчить не лише про формальний підхід до оцінки потенційних ризиків, але й про неспроможність НАЗК виконувати свою функцію запобігання конфліктам інтересів у критично важливих сферах, таких як добір суддів.

Проблема могла бути повністю нівельована ще на етапі первинного розгляду питання НАЗК - шляхом надання обов’язкових роз’яснень, встановлення обмежень або навіть дієвих рекомендацій щодо відводу.

Натомість, бездіяльність Агентства фактично легітимізувала участь осіб із високим ризиком конфлікту інтересів та поставила під сумнів неупередженість і доброчесність усього конкурсного процесу. 

У підсумку, універсальна дефініція конфлікту інтересів створює не захист від корупції, а лише широку юридичну ширму, за якою реальні порушення залишаються безкарними, а довіра до державних інституцій – підірваною. 

Автор: Тарас Лученко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.