Чим можна підтвердити батьківство без ДНК-тесту: висновки Верховного Суду

Верховний Суд, переглядаючи справу №753/23080/23, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі про встановлення факту батьківства та направив її на новий розгляд.

Касаційний цивільний суд наголосив: за нормами Кодексу про шлюб і сім’ю та актів про порядок його введення в дію, які застосовуються до дітей, народжених до 1 жовтня 1968 року, батьківство може бути встановлене не лише за допомогою ДНК-експертизи, а й на підставі так званих «соціальних» доказів — зокрема листів, щоденників чи книг, у яких особа визнавала себе батьком.

Суди попередніх інстанцій передчасно відкинули такі докази та не дали їм належної оцінки.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з вимогою встановити факт батьківства померлого чоловіка та зобов’язати орган державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни до актового запису про його народження 1960 року.

Після смерті ймовірного батька відкрилася спадщина. Нотаріус відмовив у вчиненні спадкових дій без підтвердження родинних відносин, оскільки у свідоцтві про народження відомості про батька були внесені зі слів матері.

На підтвердження своїх вимог позивач подав:

• листи померлого до матері, в яких той називав себе батьком дитини;
• витяги з біографічної книги (книги-сповіді), написаної померлим, де описувались обставини народження сина та їхні багаторічні стосунки;
• показання свідків, які підтверджували, що померлий визнавав позивача своїм сином у приватному спілкуванні.

Суд першої інстанції відмовив у позові, дійшовши висновку, що позивач не довів ані спільного проживання батьків, ані спільного виховання чи утримання, ані достовірного визнання батьківства. Апеляційний суд погодився з таким підходом.

Що сказав Верховний Суд

Касаційний цивільний суд нагадав, що до дітей, народжених до 1 жовтня 1968 року, застосовуються спеціальні правила, закріплені в Кодексі про шлюб і сім’ю та актах про введення його в дію. За цими нормами для встановлення батьківства достатньо довести хоча б одну з таких обставин:

• спільне проживання та ведення господарства матері й чоловіка до народження дитини;
• спільне виховання або утримання дитини;
• достовірне визнання чоловіком свого батьківства.

Верховний Суд окремо підкреслив:

• встановлення батьківства належить до сфери приватного життя особи й може мати не лише майнове, а й моральне значення;
• закон не обмежує перелік доказів лише офіційними документами чи результатами ДНК-експертизи;
• до доказів, що можуть підтверджувати визнання батьківства, належать листи, особисті записи, книги, інші письмові джерела, а також показання свідків — за умови їх дослідження та оцінки в сукупності.

При цьому Верховний Суд наголосив, що він не встановлює факт батьківства по суті, а перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій, за висновком касаційного суду, фактично не дослідили зміст листів і книги, не оцінили їх у контексті приватного життя позивача та не врахували підхід Європейського суду з прав людини, який вимагає від національних судів гнучкого й ефективного розгляду справ про походження особи, особливо щодо правовідносин, що виникли до широкого застосування ДНК-експертиз.

Результат розгляду

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.