«Порушення кордону» виявилось видумкою: суд в Ізмаїлі закрив справу проти докера «Нібулону»

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області закрив провадження щодо докера місцевої філії «Нібулону», якого звинувачували у спробі незаконного перетину кордону. Оцінивши логіку дій прикордонного наряду, суд встановив, що обвинувачення ґрунтувалося лише на припущеннях, а не на фактах.

Робоче місце vs маршрут втечі

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області, розглянувши матеріали Державної прикордонної служби, виніс постанову у справі №946/7911/25 про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП України.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 6 жовтня 2025 року на відстані близько 300 м від лінії державного кордону «прикордонним нарядом на напрямку Ізмаїл (Україна) Плауру (Румунія) було виявлено громадянина, який мав намір незаконно перетнути державний кордон з України в Румунію поза пунктом пропуску, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України».

Проте прикордонники не надали належних доказів про те, що затриманий громадянин дійсно намагався здійснити спробу незаконного перетину кордону. На той момент він перебував на робочому місці, розташованому на території ТОВ «Нібулон». Як встановив суд, обставини, зазначені в протоколі щодо звинувачення в незаконному перетині державного кордону поза пунктом пропуску, спростовуються договором №0110/25 від 01.10.2025 про надання послуг, укладеного між ТОВ «Карго САПЛАЙ» та зазначеним громадянином. Так, відповідно до умов договору, місцем проведення робіт громадянина була філія «Бесарабська», що належала ТОВ «Нібулон».

До матеріалів справи була долучена фототаблиця, на якій зображена схема руху автотранспортних засобів по території філії «Бессарабська» ТОВ СП «Нібулон». Цей документ підтверджує пояснення громадянина про перебування під час складання протоколу на робочому місці та безпідставність висунутих звинувачень щодо наявності в його діях умислу на незаконний перетин державного кордону. Виходячи з вищезазначеного, затриманий громадянин та його адвокат вважають: прикордонники не надали «жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП України, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення».

Розглядаючи аргументи сторін, суд нагадав про вимоги щодо доказів: «Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису…».

Припущення – не докази: потрібні факти, а не вигадки

На переконання суду, посадова особа, діючи у відповідності до вимог КУпАП України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

«Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу», – наголосив Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.

Аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення, суд водночас звернув увагу на пояснення затриманого громадянина, який стверджував, що не мав наміру незаконно перетнути державний кордон, а перебував на роботі, працюючи на підприємстві ТОВ «Нібулон». Свої словами він підтвердив схемою руху автотранспортних засобів по території філії «Бесарабська» ТОВ СП «Нібулон», а також долученою до протоколу фототаблиці.

Як з’ясувалося, затриманий чоловік працював стропальником у філії «Бесарабська» ТОВ «Нібулон», розташованій на набережній Луки Капікраяна в Ізмаїлі. Його робоче місце – територія підприємства, що межує з портовою інфраструктурою, але не з кордоном. У день інциденту він виконував свої звичайні трудові обов’язки.

Встановивши ці факти, суд дійшов висновку: «Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду».

На думку суду, обвинувачення не може базуватися на припущеннях, а тому рапорти старшого інспектора прикордонної служби та старшого зміни прикордонних нарядів «не можуть слугувати однозначними доказами винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень за відсутності будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, з огляду на те, що вони є зацікавленими особами при розгляді цієї справи».

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявність у діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, належними доказами – не доведено, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.