Верховний Суд розглянув спір батьків щодо місця проживання дітей, які виїхали до Німеччини

Верховний Суд розглянув спір між батьками щодо визначення місця проживання дітей, які після початку повномасштабної війни переїхали з матір’ю до Німеччини.

Деталі справи

Мати звернулась до суду з позовом до батька про визначення місця проживання спільних дітей разом з нею, не обмежуючи права відповідача бачитися та брати участь у житті доньок, обґрунтовуючи тим, що шлюб із відповідачем розірвано у жовтні 2022 року, а з грудня 2021 року вона разом із дітьми проживає окремо від їх батька. У березні 2022 року через повномасштабне вторгнення рф переїхала з дітьми до Німеччини, де вони отримали офіційний дозвіл на проживання, діти навчаються у школі та садочку, вона самостійно їх утримує. Батько не бере участі в утриманні дітей, має судимість та низький дохід, а спілкування з нею характеризується погрозами і насильством.

Батько подав до суду зустрічний позов до матері про визначення місця проживання трьох дітей разом із матір’ю на території України за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання чи перебування, зазначив, що визнає вимоги про визначення місця проживання дітей із матір’ю, водночас заперечує проти визначення таким місцем проживання державу перебування останньої на час звернення до суду з позовом. Вважав, що задоволення позову про визначення місця проживання дітей без визначення їх місця проживання з матір’ю на території України за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування фактично призведе до узаконення виїзду дітей за кордон на постійне проживання без дотримання передбаченої чинним законодавством процедури. Водночас він згоди на виїзд дітей на постійне проживання за межі України не надавав та заперечує такий виїзд. Вказував, що оскільки перебування матері на території Німеччини має тимчасовий характер, то після закінчення воєнного стану мати повинна повернути дітей на постійне місце проживання в Україну, оскільки вона не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дітей.

Рішення судів

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов, відмовив у задоволенні зустрічного позову, визначив місце проживання дітей разом з матір’ю, аргументував тим, що визначення місця проживання дітей з матір’ю відповідатиме якнайкращим інтересам дітей, оскільки мати створила належні умови для проживання дітей разом із нею.

Верховний Суд погодився з висновками судів з огляду на таке.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).

Право дитини на місце проживання розкрите через право батьків на визначення місця проживання дитини (ст. 160 СК України). Відповідно до ч. 1-2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У цій справі встановлено, що як мати, так і батько спільних дітей просили суд визначити місце проживання їх дітей разом із матір’ю, проте батько просив визначити місце проживання дітей саме за зареєстрованим місцем проживання або за зареєстрованим на території України місцем перебування матері. Водночас обставин, які б унеможливлювали проживання дітей із матір’ю, у справі не здобуто.

Верховний Суд зазначив, що фактично між сторонами існував спір щодо участі батька у вихованні спільних дітей.

Також суди встановили, що рішенням Окружного суду міста Лауфен (Німеччина) від 27.06.2023 у справі стосовно визначення порядку спілкування з дитиною (дітьми) затверджено укладену учасниками справи угоду та визначено порядок участі батька у спілкуванні з дітьми.

Верховний Суд зауважив, що ч. 4 ст. 29 ЦК України не містить вимоги щодо визначення такого місця саме як зареєстрованого місця проживання чи перебування, а отже з її змісту не випливає обов’язок визначати конкретне місце проживання дитини на території певної адміністративно-територіальної одиниці або держави, що, своєю чергою, спростовує посилання позивача за зустрічним позовом на необхідність визначення місця проживання дітей з матір’ю саме на території України.

Постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року № 761/28549/23 (провадження № 61-6019св25).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.