Державна реєстрація в проекті нового Цивільного кодексу: що підготував суспільству Руслан Стефанчук

У Верховній Раді зареєстрований законопроєкт № 14394 від 22.01.2026 під назвою Проект Цивільного кодексу України (Кодексу права приватного). Автором законопроєкту є Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. 

Структура проекту нового Цивільного кодеку України побудована за дев’ятьма книгами, що охоплюють ядро приватноправового регулювання та забезпечують цілісність кодифікації: книга перша «Загальна частина», книга друга «Право особисте», книга третя «Право речове», книга четверта «Право інтелектуальної власності», книга п’ята «Право зобов’язань», книга шоста «Право сімейне», книга сьома «Право спадкове», книга восьма «Право приватне міжнародне», книга дев’ята «Публічність прав цивільних».

Проект книги дев’ятої «Публічність прав цивільних» присвячений державній реєстрації та державним реєстрам.

Він кодифікує цілісну приватноправову доктрину публічності як універсального механізму забезпечення юридичної визначеності в майновому обігу: визначає предмет публічності та її способи (через ключові державні реєстри й інші форми оприлюднення), встановлює умови та наслідки публічності (протиставність, пріоритет/черговість, а у встановлених законом випадках – правонабувальні наслідки), а також формує систему презумпцій у сфері реєстрів (існування/неіснування та достовірність зареєстрованих прав, правочинів і фактів). 

При цьому послідовно унормовано принцип: належно забезпечена публічність «закриває» спір про незнання третіх осіб, а відсутність публічності, як загальне правило, позбавляє відповідні права/факти протиставності третім особам, якщо не доведено їхнє знання в інший спосіб (статті 1910–1914). 

Публічність здійснюється на підставі:

1) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

2) Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

3) Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та

громадських формувань;

4) Єдиного державного реєстру транспортних засобів;

5) Єдиного державного реєстру судових рішень;

6) державних реєстрів у сфері інтелектуальної власності;

7) Державного реєстру актів цивільного стану громадян;

8) інших форм оприлюднення, встановлених законом. 

Якщо право, правочин або факт зареєстровані в державному реєстрі, вони існують до моменту їх виключення з відповідного реєстру або зміни відповідно до закону. 

Право, правочин або факт, виключені з державного реєстру, не існують. 

Щодо права, правочину або факту, зареєстрованих у державному реєстрі, діє презумпція достовірності доти, доки вони не будуть визнані такими, що втратили чинність або недійсними. 

Згідно із законопроєктом у реєстрах проводять реєстрацію, попередню реєстрацію і внесення відміток (реєстраційні дії).

Предметом реєстрації та попередньої реєстрації є права, що підлягають реєстрації, а внесення відміток здійснюють щодо інших прав, правочинів, фактів або відносин, пов’язаних із зареєстрованими правами, дані про які містить реєстр.

Виправлення відмітки здійснюють на підставі рішення суду, якщо законом не визначено, що відповідну відмітку може бути виключено з реєстру на вимогу будь-якої заінтересованої особи або за власною ініціативою держателем реєстру.

До вимоги про внесення виправлень до реєстру позовну давність не застосовують. 

Книга дев’ята запроваджує нормативний стандарт доступу до реєстрової інформації як передумови довіри до публічних даних: будь-яка особа має право ознайомлюватися з інформацією державних реєстрів без обґрунтування інтересу, тоді як будь-які договірні відмови чи санкції, спрямовані на блокування реалізації формальних вимог публічності, є нікчемними. 

Особливою новелою є побудова загальної моделі правовстановлювальних державних реєстрів і чітке розмежування реєстраційних дій: реєстрація, попередня реєстрація та внесення відміток (статті 1917 і 1918).

Книга фіксує реєстраційно-орієнтований момент виникнення/зміни/припинення майнових прав на об’єкти, що підлягають реєстрації, закріплює судову оспорюваність зареєстрованого права та вводить інструменти процесуальної «сигналізації» для ринку – відмітку про заперечення, відмітку про судовий спір, а також спеціальний позов про реєстрацію з чітким строком позовної давності (загалом – три роки).

Практичний ефект – підвищення керованості реєстраційних конфліктів і зменшення можливостей для недобросовісних «перереєстрацій» та конкурентних захоплень титулу. 

Законопроєкт системно вирішує класичну проблему конкуренції набувачів від «спільного виконавця», надаючи пріоритет особі, яка першою подала заяву про реєстрацію, безвідносно до моменту виникнення підстави (стаття 1923), а також передбачає спеціальну конструкцію судового захисту проти недобросовісного набувача з одночасним «очищенням» реєстру від конкуруючого права (стаття 1924). 

Паралельно запроваджено сучасний інструментарій попередньої реєстрації як способу забезпечити майбутню реєстрацію права (включно з випадками умовності набуття, секвестру/заборони тощо), із визначенням її наслідків та окремого позову про підтвердження; це підсилює передбачуваність складних угод (зокрема у фінансуванні, девелопменті, M&A з нерухомим майном) (статті 1930 і 1931). 

На окрему увагу заслуговує велика група норм про відмітки та виправлення, яка переводить питання «реєстрових дефектів» у керований юридичний режим: визначено, які права/факти/відносини мають ставати протиставними третім особам через внесення відмітки, наведено показовий (практично орієнтований) перелік підстав для відміток – від попереднього договору й опціону до позовів, банкрутства, секвестру, статусу спільного майна подружжя, фідуціарного управління тощо (стаття 1933), а також встановлено механізми виправлення реєстрації/попередньої реєстрації/відмітки та наслідки судового рішення для осіб, що набули права після внесення відмітки про спір (статті 1936–1940). 

Системно закріплено й пріоритетність прав за часовою послідовністю реєстрації та можливість договірної зміни черговості (стаття 1929). 

Книга дев’ята формує чіткі запобіжники відповідальності та довіри до реєстру: встановлено відшкодування шкоди, завданої незаконними реєстраційними діями, і спеціальну відповідальність за неналежне ведення реєстру (включно з можливістю гарантійного фонду), а також встановлено принципово важливий для пріоритету та стабільності обігу момент створення наслідків реєстрації з точністю до хвилини подання заяви (статті 1917, 1943, 1946). 

Як працюватимуть позови про реєстрацію 

Якщо особа, яка зобов’язана передати, встановити або змінити на користь іншої особи право, що підлягає реєстрації, не виконує необхідні для реєстрації обов’язки, уповноважена особа має право звернутися до суду з вимогою про вчинення реєстрації держателем реєстру (позов про реєстрацію).

Строк позовної давності за позовом про реєстрацію становить три роки.

Позивач не зобов’язаний доводити, що зобов’язана особа не надала своєї згоди на реєстрацію.

Якщо відмітку про позов про реєстрацію внесено до державного реєстру, рішення суду поширюється також на всіх осіб, які набули право, яке підлягає реєстрації, після внесення відмітки. При цьому це право має бути виключено з відповідного реєстру на вимогу будь-якої заінтересованої особи, без згоди осіб, визначених цією частиною, одночасно з правом їх виконавця, який брав участь у судовому процесі. 

Рішення суду, яким задоволений позов про реєстрацію, є обов’язковим до виконання (протиставним) держателем реєстру без потреби у залученні його до участі у справі.

Зареєстроване майнове право може бути оспорено лише в судовому порядку. 

Відмова в державній реєстрації прав на майно або ухилення від державної реєстрації можуть бути оспорені в суді. 

Особа, яка оспорює зареєстроване право в суді, має право вимагати внесення до державного реєстру відмітки про наявність судового спору щодо цього права. 

Відмітку про позов вносять:

1) на вимогу заявника на підставі позовної заяви, заяви про порушення справи про неплатоспроможність, заяви про видачу виконавчого документа (виконавчого листа), що має вхідний номер або інший доказ її прийняття судом або, за обставинами, міжнародним комерційним арбітражним судом;

2) на підставі рішення суду відповідно до Цивільного процесуального кодексу України;

3) за власною ініціативою – у разі, якщо позов оскаржує рішення держателя реєстру. 

Відмітку про позов виключають:

1) на вимогу особи, яка клопотала про внесення відмітки, або її процесуального правонаступника;

2) на вимогу будь-якої заінтересованої особи на підставі ухвали суду, що розглядає позов по суті, або рішення суду про задоволення позову про виправлення відмітки;

3) на вимогу будь-якої заінтересованої особи на підставі ухвали суду, яка набрала чинності, про відмову в прийнятті заяви, про повернення заяви, припинення провадження у справі, залишення заяви без розгляду, скасування рішення суду (виконавчий лист, судовий наказ або ухвала суду), на підставі рішення про відхилення заяви про порушення процесу неплатоспроможності, а також на підставі ухвали суду, яка набрала чинності і яку було ухвалено за результатами розгляду позову по суті, що набрав чинності.

Особа, яка має право в результаті вчиненого дійсного правочину вимагати реєстрації права, що підлягає реєстрації, на свою користь, може звернутися до суду з позовом про реєстрацію свого права та виключення з державного реєстру конкуруючого права або про визнання вищої черговості права, зареєстрованого на користь третьої особи, якщо закон допускає співіснування цих конкуруючих прав, за умови дотримання таких вимог: 

1) правочин, на підставі якого ґрунтується позов позивача, передує правочину, на підставі якого здійснено реєстрацію на користь третьої особи;

2) право позивача та набувача – третьої особи походить від спільного виконавця;

3) реєстрації права на користь позивача перешкоджав набувач – третя особа внаслідок застосування примусу або під впливом обману.

Вимогу про виключення з державного реєстру або присудження вищої черговості права може бути пред’явлено також у разі, якщо примус або обман застосовані іншою особою, ніж покупець – третя особа, але лише якщо такий покупець знав або повинен був знати про цю обставину на дату вчинення правочину, на підставі якого набуто право, що підлягає реєстрації. 

До цих відносин, застосовують приписи про позовну давність позову щодо визнання недійсним правочину внаслідок застосування примусу або обману. У такому разі позовна давність становить три роки з дня реєстрації права третьою особою на своє ім’я. 

Позов про відповідальність держави за шкоду, завдану внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) державного органу відповідно до цієї частини може бути подано до суду протягом десяти років з дня їх вчинення.

Строк позовної давності становить один рік з дня, коли особа, якій завдано шкоди, дізналася про діяння, яким завдано шкоду, але не більше трьох років з дня вчинення діяння. 

Строк позовної давності призупиняється у зв’язку з поданням позовів і застосуванням способів оскарження, передбачених законом, для усунення наслідків діяння, яким завдано шкоду.

Позов про внесення виправлень може бути подано одночасно з позовом по суті або, за необхідності, окремо, після того як задоволено позов по суті. Позов може бути подано щодо безпосереднього набувача і набувачів - третіх осіб, крім позову який не може бути пред’явлено до добросовісного набувача права, що підлягає реєстрації, набутого на підставі оплатного правочину або, за обставинами, на підставі договору застави, іпотеки або іншого речового забезпечення. 

Позов про внесення виправлень не тягне за собою необхідності одночасного оскарження рішення реєстратора. 

До вимоги про внесення виправлень до реєстру позовну давність не застосовують. 

Позов про внесення виправлень, задоволенню не підлягає, якщо особа, якій належить зареєстроване право, довела, що мало місце добросовісне набуття або набувальна давність відповідно до цього Кодексу. 

Рішення про внесення виправлень не може впливати на права осіб, які не брали участі в судовому провадженні у справі. 

Якщо відмітку про позов щодо внесення виправлень було внесено до реєстру, рішення суду про задоволення позову про внесення виправлень поширюється також на всіх осіб, які набули право, що підлягає реєстрації, після внесення відмітки, при цьому таке право повинно бути виключено на вимогу будь-якої особи одночасно з правом їх виконавця, який брав участь у судовому провадженні у справі. 

Ці приписи застосовують також у разі, якщо відповідні набувачі не були залучені до участі в справі, без подання окремого позову проти них. 

Рішення суду, яким було задоволено позов про внесення виправлень, є протиставним держателю реєстру без необхідності залучення його до участі в судовому провадженні у справі. 

Автор: Тарас Лученко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.