Доказування дискримінації в ЦПК змінюють за стандартами ЄС
У ВРУ з'явився новий законопроєкт «Про внесення зміни до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України щодо імплементації положень Директиви Ради Європейського Союзу 2004/113/ЄС» № 15107 від 30.03.2026 метою якого є приведення положень статті 81 Цивільного процесуального кодексу України у відповідність до вимог статті 9 Директиви Ради Європейського Союзу 2004/113/ЄС від 13 грудня 2004 року про впровадження принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок у доступі до товарів і послуг та їх постачання.
Забезпечення ефективного судового захисту від дискримінації є одним із ключових елементів реалізації принципу рівності та недискримінації, закріпленого як у національному законодавстві, так і в праві Європейського Союзу.
У межах євроінтеграційного курсу Україна взяла на себе зобов’язання гармонізувати процесуальні механізми захисту прав із відповідними стандартами ЄС, зокрема у сфері гендерної рівності та доступу до товарів і послуг.
Одним із таких стандартів є підхід до розподілу тягаря доказування у справах про дискримінацію, закріплений у Директиві Ради ЄС 2004/113/ЄС. Його суть полягає у тому, що особа, яка вважає себе дискримінованою, не зобов’язана доводити сам факт порушення в повному обсязі — достатньо обґрунтувати припущення дискримінації. Такий підхід спрямований на усунення процесуальних бар’єрів, які можуть перешкоджати ефективному захисту прав.
Чинна редакція статті 81 ЦПК України, яка фактично вимагає від позивача підтвердження факту дискримінації, не повною мірою відтворює цей підхід. Це створює ризики неоднозначного застосування норм та може впливати на ефективність судового захисту. У цьому контексті законопроєкт №15107 спрямований на уточнення процесуального механізму доказування та його узгодження зі стандартами ЄС.
Суть законодавчих змін
Законопроєкт передбачає внесення зміни до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, яка регулює розподіл тягаря доказування у цивільному процесі.
Зміни стосуються абзацу першого частини другої цієї статті та полягають у зміні стандарту доказування у справах про дискримінацію.
Законопроєктом пропонується передбачити:
«У справах про дискримінацію позивач наводить фактичні дані, з яких можна припустити наявність прямої або непрямої дискримінації. У разі наведення таких даних доказування відсутності порушення принципу рівних прав та можливостей покладається на відповідача».
Замість підходу, за яким позивач має підтвердити факт дискримінації, пропонується закріпити, що достатнім є наведення фактичних даних, які дозволяють припустити наявність прямої або непрямої дискримінації. У такому разі обов’язок доведення відсутності порушення принципу рівних прав та можливостей переходить до відповідача.
Фактично йдеться про нормативне закріплення двоступеневої моделі оцінки доказів: спочатку — встановлення обґрунтованого припущення дискримінації, далі — перевірка доводів відповідача щодо відсутності порушення.
Таким чином, законопроєкт №15107 спрямований на зміну процесуального стандарту доказування у справах про дискримінацію шляхом закріплення підходу, за яким позивач має обґрунтувати припущення дискримінації, а відповідач — довести її відсутність. Запропоновані зміни забезпечують узгодження положень ЦПК України зі стандартами Європейського Союзу та уточнюють механізм розподілу тягаря доказування у відповідній категорії справ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
