Суди отримають нові інструменти для повернення дитини, незаконно вивезеної одним із батьків
У третій частині огляду проєкту Цивільного кодексу аналізуємо запровадження механізму негайного повернення дитини через забезпечення позову, нові повноваження державних виконавців та випадки, коли суд має право відмовити у поверненні дитини за попереднім осідком.
Нові механізми повернення дитини при самочинній зміні осідку
Проєкт нової Книги шостої Цивільного кодексу України «Право сімейне» пропонує змінити підхід до вирішення спорів щодо місця проживання дитини. Однією з ключових змін є запровадження поняття «осідок дитини», що має визначати стабільне місце її проживання.
Необхідність таких змін пояснюється тим, що питання територіальної стабільності дитини та недопустимості її одностороннього переміщення одним із батьків залишається однією з найскладніших проблем сімейного права. Нині стаття 162 Сімейного кодексу України передбачає можливість повернення дитини у разі її незаконного переміщення, однак на практиці такі спори нерідко розглядаються роками.
Проєкт нового ЦК пропонує переосмислити цей механізм і посилити процесуальні гарантії швидкого реагування на випадки самочинної зміни місця проживання малолітньої дитини. Запровадження категорії «осідку» має забезпечити більшу правову визначеність і спростити процедуру відновлення попереднього місця проживання дитини у разі її незаконного переміщення одним із батьків.
Батьківський кіднепінг, чи порятунок дитини
Стаття 1556 чітко визначає, що самочинна зміна осідку дитини одним із батьків без згоди другого, або іншої особи, з якою дитина проживає на законних підставах є протиправною дією.
Важливою новацією є розширення кола суб’єктів, чиї права захищаються. Наслідки у вигляді відібрання дитини настають не лише при порушенні прав батьків, а й у випадках, коли змінено осідок без згоди осіб, з якими дитина проживала на підставі закону, рішення суду або органу опіки. Це стосується опікунів, піклувальників та прийомних батьків.
Ключовою зміною у порівнянні з чинною ст. 162 СК України є порядок ухвалення рішення. Згідно з ч. 1 ст. 1556 проєкту ЦК, суд за заявою заінтересованої особи у порядку забезпечення позову ухвалює рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім осідком.
Забезпечення позову розглядається судом у короткі строки, а таке рішення підлягає негайному виконанню. Це дозволяє припинити «батьківський кіднепінг» ще до того, як справа буде розглянута по суті, що мінімізує час перебування дитини у стресовій ситуації.
Також проєкт ЦК передбачає відібрання дитини як спосіб захисту порушених прав у випадках, коли особа, яка утримує дитину, відмовляється добровільно передати її на виконання вже існуючого рішення суду. Це створює прямий правовий зв’язок між невиконанням судового акту та примусовими діями державних виконавців, що має підвищити ефективність судової влади у сімейних спорах.
Проте, законодавець залишає суду право не повертати дитину, якщо залишення за попереднім осідком створює реальну небезпеку для життя та здоров’я дитини, або ж обставини змінилися так, що повернення суперечить найкращим інтересам дитини.
Водночас, поняття «найкращі інтереси» визначені в статті 1476 є оціночним. Сторона, яка самочинно вивезла дитину, може використовувати цей аргумент, доводячи, що дитина вже адаптувалася на новому місці, пішла в нову школу чи садочок, і повернення на попереднє місце проживання завдасть їй психологічної травми.
На відміну від чинного законодавства, проєкт ЦК, а саме ч. 4 ст. 1556 встановлює обов’язок особи, яка самочинно змінила осідок, відшкодувати майнову та моральну шкоду. Це включає витрати на пошук дитини, юридичну допомогу, транспортні витрати другого з батьків тощо. Така норма має стати превентивним чинником проти необдуманих дій батьків.
Запропоновані зміни підкреслюють головний принцип: дитина не може бути трофеєм у конфлікті між батьками, а її місце проживання не повинно ставати об’єктом маніпуляцій. Запропонована модель покликана гарантувати стабільність середовища, у якому живе дитина, та унеможливити її самовільне переміщення одним із батьків.
Водночас ефективність цих змін значною мірою залежатиме від практики їх застосування. Зокрема, вирішальним фактором стане готовність судів оперативно використовувати інструменти забезпечення позову вже у перші дні після самовільної зміни місця проживання дитини або її зникнення. Саме швидке реагування суду може стати ключовою гарантією захисту прав дитини та запобігти затяжним конфліктам між батьками.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
