Моніторинг ДБР у справах ТЦК під питанням: у законопроєкті виявили неузгодженість із процедурою розслідування

В Україні фіксують значну кількість резонансних випадків стосовно порушень під час ведення військового обліку, проведення військово-лікарських експертиз та прийняття рішень щодо призову або звільнення від військової служби. У зв’язку з цим пропонується комплексне посилення адміністративної та кримінальної відповідальності для посадових осіб ТЦК та СП, військово-лікарських комісій і військових службових осіб.

Як писала «Судово-юридична газета» законопроєкт № 15114 пропонує внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, КК України та КПК України. Зокрема, передбачено:

• доповнення статті 210-1 КУпАП новою частиною щодо відповідальності за порушення військового обліку, що призвело до незаконної постановки на облік осіб, які не підлягають такому обліку;
• запровадження нової статті 337-1 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне порушення порядку військово-лікарської експертизи, якщо це призвело до незаконного призову або незаконного звільнення від служби;
• запровадження нової статті 426-2 КК України щодо відповідальності військових службових осіб за порушення порядку призову, що призвело до незаконного призову або звільнення;
• уточнення примітки до статті 368-5 КК України, яким до кола осіб, прирівняних до уповноважених на виконання функцій держави, пропонується віднести посадових осіб позаштатних військово-лікарських та лікарсько-льотних комісій;
• доповнення статті 214 КПК України положенням про моніторинг Державним бюро розслідувань обставин, що можуть свідчити про військові кримінальні правопорушення, зокрема на основі інформації з медіа.

Однак законопроєкт отримав зауваження, пов’язані з окремими положеннями.

У Верховній Раді наголосили, що формулювання частини першої статті 337-1 КК України є надмірно складним і перевантаженим, це ускладнює його сприйняття та чітке розуміння змісту норми. У зв’язку з цим такий підхід не відповідає вимогам законодавчої техніки щодо ясності, точності та зрозумілості правових норм. Через це положення статті може бути складно однозначно тлумачити і застосовувати на практиці.

Зазначається, що стаття 337-1 КК України об’єднує два різні за змістом порушення:

1. неправильне проведення військово-лікарської експертизи, що може призвести до незаконного призову або прийняття на службу осіб, які не придатні за станом здоров’я;
2. порушення, яке навпаки спричиняє незаконне звільнення або відстрочку від служби.

У зв’язку з цим пропонується розділити ці випадки в окремі частини статті 337-1 КК України. Також пропонується уточнити формулювання, додавши слова «незаконного» або «безпідставного» перед звільненням від призову чи військової служби. Це стосується ситуацій, коли через порушення закону відбувається або незаконний призов непридатних осіб, або незаконне звільнення чи відстрочка від служби.

Аналогічні зауваження стосуються статті 426-2 КК України. У ній також поєднано два різні за наслідками діяння: порушення порядку призову, що призводить до незаконного призову осіб, які не підлягають службі, та порушення, що призводить до незаконного звільнення від призову. У зв’язку з цим доцільним є розмежування цих складів шляхом викладення їх в окремих диспозиціях.

Зокрема, у частині змін до статті 368-5 КК України пропонується розширити перелік осіб, які прирівнюються до уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Йдеться про включення голів, їх заступників, членів та секретарів позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій або лікарсько-льотних комісій.

Водночас, зазначається, що таке доповнення потребує узгодження із Законом України «Про запобігання корупції». Чинна редакція цього закону визначає статус осіб, уповноважених на виконання функцій держави, однак не охоплює посадових осіб позаштатних ВЛК та лікарсько-льотних комісій. У разі відсутності відповідних змін виникає неузгодженість між нормами, що може ускладнити застосування положень статті 368-5 КК України на практиці.

Також зауваження стосуються і запропонованих змін до Кримінального процесуального кодексу. Законопроєкт передбачає, що слідчі Державного бюро розслідувань повинні здійснювати моніторинг обставин, які можуть свідчити про військові кримінальні правопорушення, зокрема на основі інформації з медіа. Така пропозиція не узгоджується з чинним порядком, визначеним статтею 214 КПК України. Відповідно до неї, слідчий або прокурор зобов’язані протягом 24 годин після отримання інформації про можливе кримінальне правопорушення внести відповідні відомості до ЄРДР і розпочати розслідування. Тому запровадження окремого етапу моніторингу може дублювати існуючі процедури та потенційно призвести до затримок у прийнятті процесуальних рішень. Це в подальшому може ускладнити їх практичне застосування та вплинути на ефективність реалізації закону в цілому.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.