Вадим Кірієнко, який очолював управління Мін’юсту, заплатить державі за Range Rover, оформлений на доньку — ВС
Спроби приховати реального власника майна за формальною реєстрацією на родичів дедалі частіше стають предметом судового контролю.
У постанові від 20 травня 2026 року у справі № 991/1453/25 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду розглянув спір щодо визнання необґрунтованим активу, оформленого на доньку державного службовця, та підтвердив можливість стягнення його вартості в дохід держави.
«Судово-юридична газета» раніше вже аналізувала постанову Апеляційної палати ВАКС у цій справі. Однак тепер Верховний Суд поставив остаточну крапку в спорі та підтвердив законність стягнення вартості спірного активу в дохід держави.
Ця справа є показовою для правозастосовної практики, оскільки демонструє підхід суду до оцінки походження коштів, визначення фактичного набувача активу та застосування стандарту доказування у справах про цивільну конфіскацію.
Обставини справи
Спеціалізована антикорупційна прокуратура звернулася до Вищого антикорупційного суду в інтересах держави з позовом до начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та його доньки.
Прокурор зазначав, що у серпні 2023 року донька посадовця придбала автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE» 2021 року випуску. Формально транспортний засіб був зареєстрований на неї, однак, за висновками позивача, актив був набутий за дорученням її батька, який міг прямо або опосередковано здійснювати щодо нього повноваження власника.
На момент придбання автомобіля донька була студенткою денної форми навчання та не мала офіційних доходів. Суд установив, що фактична вартість автомобіля становила 90 000 доларів США, що еквівалентно 3 290 400 грн.
Під час аналізу декларацій, банківських документів та відомостей про доходи сім’ї було встановлено, що законні доходи посадовця та його дружини не дозволяли здійснити таке придбання. Різниця між їх доходами, витратами та наявними грошовими активами свідчила про відсутність фінансової можливості придбати спірний автомобіль.
Вищий антикорупційний суд визнав автомобіль необґрунтованим активом та стягнув із посадовця його вартість у розмірі 3 290 400 грн у дохід держави. Апеляційна палата ВАКС залишила це рішення без змін.
Не погодившись із такими висновками, відповідач подав касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що законодавством України запроваджено спеціальний механізм цивільної конфіскації необґрунтованих активів.
Законом України № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Наявність такого інституту стала можливою згідно із Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 2005 року, Рекомендаціями Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), відповідно до яких країни повинні створювати механізми, які б дозволяли без винесення обвинувального вироку конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, або інструментів злочину.
Суд нагадав, що пунктом 12 частини першої статті 346 ЦК України до підстав припинення права власності віднесено визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
ВС підкреслив, що під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України).
Водночас, згідно з частинами першою-третьою статті 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави.
Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, у дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість.
Суд звернув увагу, що у разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов'язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
Політико-правовий підхід допускає існування різних конструкцій конфіскації. Як наслідок, у світовій практиці сформувалося два різновиди конфіскації: проти особи (особиста конфіскація, in personam); проти речі (речова конфіскація, in rem).
Верховний Суд пояснив, що традиційно зазначені різновиди конфіскації розмежовуються:
- процедурою вилучення майна - конфіскація in personam застосовується в кримінальному судочинстві (або в тому, яке кваліфікується як кримінальне), а in rem - в цивільному судочинстві;
- стандартами доказування, які застосовуються - для конфіскації in personam має застосовуватися кримінально-правовий стандарт «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Натомість у конфіскації in rem використовується стандарт «баланс ймовірностей» (balance of probabilities).
Також Суд процитував підхід ЄСПЛ, відповідно до якого у таких процедурах суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатній.
Суд заявив: «Українська модель конфіскації in rem отримала своє вираження в конструкції «необґрунтовані активи», що мають досить нетиповий правовий режим».
Водночас у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.
Оцінюючи конкретні обставини справи, Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій та вказав, що судами було встановлено, що донька набула у власність актив, зазначений у частині другій статті 290 ЦПК України, за дорученням особи, уповноваженої на функції держави або органу місцевого самоврядування — батька, який прямо чи опосередковано може вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Суд вирішив, що за таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що посадовець у 2023 році не мав можливості придбати спірний транспортний засіб за 3 290 400 грн.
Колегія суддів також погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що надані прокурором докази у їх сукупності підтверджують безпосередню пов’язаність спірного активу з посадовцем, набуття його в розумінні пункту 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України, а також його необґрунтованість.
Суд також підтримав висновки попередніх інстанцій про те, що доводи відповідачів щодо наявності у доньки коштів зі спадщини, власних заощаджень чи фінансової допомоги від майбутнього чоловіка не підтверджені належними доказами. Отже, відповідачі не спростували необґрунтованість активу.
Таким чином, Верховний Суд підтвердив законність визнання автомобіля, оформленого на доньку посадовця, необґрунтованим активом та залишив у силі рішення про стягнення його вартості — 3,29 млн грн — у дохід держави.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
