Адвокатська монополія на гонорар успіху: чому суди не присуджують компенсацію за послуги юриста без свідоцтва адвоката

У сучасній судовій практиці питання розподілу судових витрат вийшло за межі технічної фінальної стадії процесу. Це дієвий інструмент правового впливу та стримування, який формує стратегію захисту клієнта. Очікувана компенсація витрат на професійну правничу допомогу може стати і вагомою фінансовою сатисфакцією і серйозним майновим ризиком у разі програшу справи. Але, попри усталене процесуальне регулювання, реальне стягнення витрат досі супроводжується питаннями щодо критеріїв їхньої співмірності, реальності та розумності.

Варто зауважити, що українське законодавство висуває вимоги до суб’єкта надання правничої допомоги. Справа № 320/46824/23, розглянута колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду продемонструвала необхідність неухильного слідування закону, нагадавши різницю між поняттями «представництво» та «надання професійної правничої допомоги».

Передісторія

Конфлікт у справі розпочався ще у 2023 році, коли колишній співробітник правоохоронних органів звернувся до суду з позовом проти ГУ Нацполіції. Позивач вимагав визнати протиправною бездіяльність ГУНП щодо неврахування його стажу служби в органах внутрішніх справ у повному обсязі та зобов'язати внести відповідні зміни до наказу про особовий склад.

Суть основного спору була вирішена на користь позивача. Втім, основна юридична суперечка виникла навколо додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 75 000 грн (30 000 грн — за розгляд у суді першої інстанції та 45 000 грн — за апеляційний перегляд).

Після того, як позивач виграв справу по суті, його представник, який діяв як ФОП на підставі договору про надання юридично-консультативної допомоги, подав заяву про ухвалення додаткового рішення для стягнення гонорару.

Шостий ААС відмовив у стягненні витрат, встановивши, що представник позивача не має статусу адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України, а отже, надані ним послуги не підпадають під визначення «професійна правнича допомога». Представник позивача подав касаційну скаргу, вимагаючи не лише скасувати ухвалу, а й відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, згідно з яким витрати на юристів без статусу адвоката не відшкодовуються.

Чому статус вирішує питання розподілу витрат?

Верховний Суд у складі колегії вчергове розтлумачив норми КАС України. Суд чітко розмежував поняття «надання професійної правничої допомоги» та «представництво особи в суді». Хоча в справах незначної складності представляти інтереси може будь-яка особа, не являючись особою, що має право на здійснення адвокатської діяльності, але професійну правничу допомогу, витрати на яку підлягають розподілу, надають виключно адвокати.

Суд наголосив, що ст. 134 КАС України дозволяє розподіл витрат саме на допомогу адвоката, включаючи витрати на його помічника. Витрати на юридичні послуги, надані іншою особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу в розумінні процесуального кодексу.

Окрім статусу представника, Суд звернув увагу, що позивач не надав детального опису робіт та належного обґрунтування співмірності витрат, що є обов’язковим згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України.

Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від усталеної практики, зокрема, викладеної в постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, підкресливши, що актуальна практика є правильною і обґрунтованою.

Уроки для бізнесу

Суд підтвердив підхід, за яким відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише за умови, що її надає адвокат у розумінні закону. Юридичні послуги, надані юристами без адвокатського статусу або ФОП, не підлягають компенсації за рахунок сторони, яка програла спір, зокрема державного органу.

Для бізнесу це означає, що залучення юристів без адвокатського статусу може бути економічно виправданим лише на старті спору. У разі перемоги витрати на таку допомогу залишаються виключно на клієнті, без можливості їхнього стягнення з опонента.

Навіть у разі участі адвоката суди вимагають належного підтвердження витрат: договорів, актів виконаних робіт, детального опису послуг і доказів їхньої співмірності. Без цього суд може зменшити або відмовити у відшкодуванні витрат.

Економія на формальному статусі представника може призвести до втрати права на компенсацію витрат у суді, адже іноді формальні вимоги закону важать більше, ніж фактично надані послуги.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.