Що таке конфлікт інтересів у службовій діяльності та коли він стає порушенням — вимоги антикорупційного закону
Конфлікт інтересів у діяльності посадових осіб залишається однією з центральних тем антикорупційного законодавства, адже саме від відсутності особистої зацікавленості залежить законність, об’єктивність і неупередженість службових рішень. На цьому наголосили у Херсонському апеляційному суді, звернувши увагу на норми Закону України «Про запобігання корупції».
Законодавство розмежовує два види конфлікту інтересів — потенційний та реальний. Потенційний конфлікт інтересів виникає тоді, коли посадова особа має приватний інтерес у сфері виконання своїх повноважень, і така обставина може вплинути на її неупередженість або об’єктивність під час ухвалення рішень.
Реальний конфлікт інтересів, своєю чергою, означає вже наявну суперечність між приватними інтересами особи та її службовими чи представницькими функціями. У таких випадках особиста зацікавленість фактично впливає або здатна вплинути на виконання посадових обов’язків і прийняття рішень.
У суді нагадують, що дотримання вимог антикорупційного законодавства у сфері врегулювання конфлікту інтересів є одним із механізмів забезпечення довіри до державних органів та посадових осіб.
Поняття приватного інтересу
Приватний інтерес може бути зумовлений особистими, сімейними, дружніми, майновими, корпоративними чи іншими позаслужбовими відносинами. На практиці конфлікт інтересів може виникати, наприклад, коли працівник бере участь у прийнятті рішення щодо близької особи, підлеглого чи установи, з якою його пов’язують особисті або майнові інтереси. Сам по собі приватний інтерес ще не означає порушення, однак він вимагає належного реагування у спосіб, передбачений законом.
Обов’язки працівника у разі конфлікту інтересів
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, особа, на яку поширюється дія цього Закону, зобов’язана вживати заходів щодо недопущення виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів, не пізніше наступного робочого дня повідомити про його наявність безпосереднього керівника, а якщо посада не передбачає безпосереднього керівника або особа входить до складу колегіального органу ‒ Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган під час виконання повноважень. Також така особа не має права вчиняти дії чи приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів і повинна вжити заходів для його врегулювання.
Порядок урегулювання конфлікту інтересів
Закон передбачає як самостійне, так і зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів. Серед способів врегулювання ‒ усунення особи від виконання конкретного завдання, застосування зовнішнього контролю, обмеження доступу до певної інформації, перегляд обсягу службових повноважень, переведення на іншу посаду або звільнення. Обраний спосіб залежить від характеру конфлікту інтересів і конкретних службових обставин.
Значення дотримання антикорупційних вимог
Дотримання правил щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів є не формальністю, а важливою гарантією довіри до публічної служби та законності управлінських рішень. Своєчасне виявлення приватного інтересу, належне повідомлення про нього та утримання від участі у прийнятті рішень допомагають запобігти корупційним ризикам і забезпечують дотримання принципів доброчесності та неупередженості.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
