Мобілізація не врятує від кримінальної відповідальності: Верховний Суд щодо строків давності

В умовах воєнного стану та масової мобілізації питання обчислення строків давності у кримінальних провадженнях набуло особливої актуальності, оскільки суди все частіше стикаються із ситуаціями, коли обвинувачені проходять військову службу, а сторони процесу по-різному оцінюють вплив таких обставин на перебіг строків притягнення до кримінальної відповідальності.

У постанові від 12 травня 2026 року у справі № 607/15056/21 ККС ВС розглянув питання, чи може період мобілізації обвинуваченого вважатися ухиленням від суду та впливати на перебіг строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Обставини справи

Суд першої інстанції визнав обвинуваченого винуватим за ст. 206-2 ч. 3 КК України та призначив покарання у виді 6 років позбавлення волі з додатковими санкціями. Водночас за епізодами, передбаченими ст. 358 ч. 1, ч. 3, ч. 4 КК України, особу було звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Також суд частково задовольнив цивільний позов потерпілої.

Суди встановили, що обвинувачений у 2015 році підробив документи товариства, призначив себе директором і використав ці документи для внесення змін до держреєстру та подальшого відчуження нерухомості ТОВ, чим спричинив його учасникам збитки на суму 836 830 грн.

Апеляційний суд скасував вирок у частині засудження за ст. 206-2 ч. 3 КК України та звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України через сплив строків давності, закривши кримінальне провадження.

Представник потерпілої у касаційній скарзі стверджував, що обвинувачений умисно ухилявся від суду, а тому перебіг строків давності мав бути зупинений. Зокрема, заявник посилався на неявку обвинуваченого до суду та проходження ним військової служби під час апеляційного розгляду.

Позиція Верховного Суду

ВС вказав, що звільнення від кримінальної відповідальності — це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимою особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбачених КК України та у порядку, встановленому КПК України.

Строк давності — це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Суд пояснив, що перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.

ВС вирішив, що положення ст. 49 ч. 1-3 КК України, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією. Адже законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу у разі існування підстав для застосування положень ст. 49 КК України. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною.

Суд також зазначив, що передбачений ст. 49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.

Під ухиленням від досудового розслідування або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника. При цьому факт ухилення необхідно зафіксувати у відповідних процесуальних документах.

ВС підкреслив, що застосування до обвинуваченого грошового стягнення за неявку без поважних причин у судове засідання не свідчить про вчинення ним умисних дій з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Питання мобілізації обвинуваченого

У разі встановлення факту призову обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації приписи ст. 335 КПК України покладають на суд обов’язок зупинити судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Суд вирішив, що період, на який ухвалою апеляційного суду було зупинено кримінальне провадження у зв’язку із проходженням обвинуваченим військової служби, не зупиняв перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому доводи про ухилення останнього від суду на стадії апеляційного провадження є необґрунтованими.

Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, якою обвинуваченого було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 206-2 ч. 3 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Таким чином, Суд підтвердив, що для зупинення строків давності необхідно довести, що обвинувачений умисно ухилявся від слідства або суду.

Водночас сам по собі факт проходження військової служби під час мобілізації не свідчить про таке ухилення та не зупиняє перебіг строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Раніше Верховний Суд також висловився щодо можливості звільнення з військової служби у разі визнання мобілізації протиправною — читайте у матеріалі «Судово-юридичної газети».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.