Реєстрація будинку на одного з подружжя не припиняє вже набутого спадкового права — Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу спадкоємиці на постанову апеляційного суду справі № 456/3974/22 щодо спадкування частки житлового будинку.
Предметом перегляду було питання правильності застосування норм матеріального та процесуального права при визначенні правового режиму майна, збудованого під час шлюбу, а також наслідків прийняття спадщини та впливу державної реєстрації права власності на обсяг спадкових прав.
Обставини справи
Житловий будинок з господарськими будівлями було збудовано у 1975 році подружжям під час перебування у шлюбі на земельній ділянці, наданій одному з них рішенням органу місцевої влади. Будинок використовувався як спільне сімейне житло та був придатним для проживання. Після смерті дружини у 1993 році спадщина відкрилася на половину будинку як на об’єкт спільної сумісної власності подружжя. Заповіт померлою складений не був.
Чоловік та син спадкодавиці продовжили проживати у будинку та фактично володіти ним. Попри це, у 1995 році чоловік оформив на своє ім’я свідоцтво про право особистої власності на весь будинок, не врахувавши спадкові права сина. Надалі чоловік заповів усе своє майно іншому синові, який після його смерті прийняв спадщину, а після смерті цього спадкоємця право на майно було оформлене за його дружиною.
Син, який фактично прийняв спадщину після смерті матері, за життя не оформив документально своє право на частку будинку та помер, не залишивши заповіту. Його неповнолітня донька прийняла спадщину, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на частку батька. Це стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання права на спадщину та оскарження правовстановлюючих документів.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що за життя спадкодавиці не було визначено розмір її частки у праві спільної власності, а також не доведено, що син належним чином прийняв спадщину після її смерті. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність у внучки права на спадкування спірної частки будинку після смерті батька.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та частково задовольнив позов. Суд виходив з того, що будинок було збудовано під час шлюбу, а отже він є об’єктом спільної сумісної власності подружжя з рівними частками. Після смерті дружини спадщина відкрилася на її половину будинку, яку у рівних частках фактично прийняли чоловік і син. Апеляційний суд встановив, що син, який проживав у будинку, прийняв спадщину шляхом фактичного вступу у володіння майном, а його донька, у свою чергу, прийняла спадщину після смерті батька.
Водночас у частині вимог про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та недійсним свідоцтва про право особистої власності апеляційний суд відмовив, вказавши на неефективність такого способу захисту, оскільки визнання права на спадщину є достатнім для захисту порушеного права.
Позиція та висновки Верховного Суду
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та погодився з висновками апеляційного суду. Суд наголосив, що реєстрація права власності на майно, набуте під час шлюбу, за одним із подружжя не змінює його правового режиму і не припиняє прав іншого з подружжя. Майно, збудоване під час шлюбу, презюмується спільною сумісною власністю, якщо інше не доведено.
Суд також підтвердив, що прийняття спадщини може відбуватися шляхом фактичного вступу у володіння або управління спадковим майном, і з моменту такого прийняття спадкове право вважається набутим незалежно від подальшого оформлення документів. Відсутність оскарження свідоцтва про право власності за життя спадкоємця не означає втрати спадкових прав, якщо ці права фактично реалізовувалися.
Доводи касаційної скарги щодо пропуску позовної давності Верховний Суд визнав необґрунтованими, зважаючи на тривале проживання спадкоємця у спірному будинку, відсутність заперечень з боку інших співвласників та активні дії законного представника неповнолітньої щодо захисту спадкових прав після смерті батька. Посилання на попередні судові справи суд визнав неприйнятними, оскільки вони ґрунтувалися на інших правових підставах та не мали преюдиційного значення для цього спору.
У підсумку Верховний Суд підтвердив, що після смерті батька у спадкову масу увійшла його частка у праві власності на будинок, а його донька як спадкоємиця першої черги правомірно набула право на відповідну частину майна. Постанова апеляційного суду була залишена без змін і набрала законної сили з моменту ухвалення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
