Наявність кримінального правопорушення не змінює договірний спосіб захисту права за чинним кредитним договором — Верховний Суд

Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув справу за позовом кредитної спілки про стягнення збитків, які позивач вважав завданими кримінальним правопорушенням. Спір виник у зв’язку з неповерненням кредиту, отриманого на підставі кредитного договору, укладеного з використанням підроблених документів.

Суть справи

Кредитна спілка звернулася до суду з вимогою про стягнення збитків у сумі неповернутого кредиту та нарахованих процентів, посилаючись на те, що кредитний договір був укладений унаслідок використання завідомо підроблених документів. За твердженням позивача, саме ці протиправні дії призвели до укладення договору та подальшої заборгованості.

У межах кримінального провадження встановлено, що одна з осіб умисно виготовила та використала фіктивні довідки про доходи, які стали підставою для отримання кредиту. Кримінальне провадження щодо цієї особи було закрито у зв’язку із закінченням строків давності, при цьому цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся.

Позов у цивільній справі було обґрунтовано положеннями про деліктну відповідальність та заявлено як вимогу про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнув заявлену суму збитків з особи, дії якої були визнані протиправними в межах кримінального провадження. У задоволенні позовних вимог до інших відповідачів було відмовлено з огляду на відсутність їхньої участі у протиправних діях та відсутність спільного злочинного наміру.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, вказавши, що суд правильно кваліфікував спірні правовідносини як деліктні, належно оцінив докази та обґрунтовано застосував положення про відшкодування шкоди.

Позиції та висновки Верховного Суду

Розглядаючи справу № 308/6023/15-ц в касаційному порядку, Верховний Суд звернув увагу на необхідність забезпечення єдності судової практики та наявність різних підходів у раніше ухвалених рішеннях щодо розмежування договірної та деліктної відповідальності у подібних правовідносинах. Саме з цієї причини справа була передана на розгляд Об’єднаної палати.

Справу було передано на розгляд Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв’язку з необхідністю відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/8180/15-ц, щодо розмежування договірної та деліктної відповідальності у подібних правовідносинах.

Об’єднана палата виходила з того, що між сторонами існували чинні договірні правовідносини, які виникли на підставі кредитного договору та договорів поруки. Ці правочини не були визнані недійсними, а тому вважаються правомірними та такими, що породжують зобов’язання сторін до моменту їх належного виконання.

Кредитний договір та договори поруки не були визнані недійсними, а отже, відповідно до презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України, породжували договірні зобов’язання сторін, які могли бути припинені лише шляхом їх належного виконання.

Верховний Суд підкреслив, що сам факт вчинення кримінального правопорушення не припиняє договірні правовідносини і не трансформує їх автоматично у деліктні. За наявності договору відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання має договірний характер. Деліктна відповідальність, як правило, можлива лише за відсутності договірних відносин між сторонами.

Суд також зазначив, що вимоги про відшкодування шкоди, завданої злочином, могли бути заявлені у формі цивільного позову в межах кримінального провадження, однак таким правом позивач не скористався. Натомість звернення з позовом про деліктну відповідальність у цивільному процесі за наявності чинного договору є неправильним способом захисту права.

У зв’язку з цим Верховний Суд дійшов висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. Оскільки фактичні обставини справи були встановлені повно і не потребували додаткового дослідження, суд касаційної інстанції скасував судові рішення та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що зобов’язання з відшкодування шкоди виникає, як правило, за відсутності договірних правовідносин, а наявність кримінального правопорушення не впливає на існування та дію цивільно-правового договору.

Також було переглянуто розподіл судових витрат із покладенням їх на позивача як сторону, якій відмовлено в позові, з урахуванням того, що суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв’язку з чим на користь відповідача стягнуто суми судового збору, сплачені за подання апеляційної та касаційної скарг. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.