ВП ВС: ВРП може відмовити у призначенні судді через сумнів у доброчесності навіть попри рекомендацію ВККС

Питання формування суддівського корпусу та оцінки доброчесності кандидатів залишається одним із ключових для функціонування судової системи. Важливою складовою цього процесу є баланс між результатами конкурсних процедур та повноваженнями органів суддівського врядування щодо остаточної оцінки кандидатів.

У справі № 990/18/25 Велика Палата Верховного Суду роз’яснила межі повноважень Вищої ради правосуддя під час розгляду рекомендації ВККС щодо призначення кандидата на посаду судді та критерії застосування підстави «обґрунтованого сумніву у доброчесності».

Обставини справи

Позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя, у якому просив:

• визнати протиправним та скасувати рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про його призначення на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду;
• зобов’язати ВРП повторно розглянути рекомендацію ВККС.

Позивач взяв участь у конкурсі на посаду судді місцевого адміністративного суду, за результатами якого ВККС рекомендувала його на посаду судді.

Під час розгляду цієї рекомендації Вища рада правосуддя встановила обставини, які раніше не оцінювалися Комісією. Зокрема, йшлося про поведінку кандидата під час кримінального провадження, пов’язаного з дорожньо-транспортною пригодою 2015 року.

Автомобіль, яким керував позивач під час ДТП, було визнано речовим доказом і передано йому на відповідальне зберігання. Водночас, як установлено у матеріалах справи, після цього позивач розпочав ремонт автомобіля та усунув пошкодження, отримані внаслідок ДТП. Згодом він відчужив цей транспортний засіб за договором купівлі-продажу за ціною 1 гривня на користь батька своєї майбутньої дружини, а в подальшому продовжував користуватися цим автомобілем.

На підставі сукупності цих обставин ВРП дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності та відмовила у внесенні подання про призначення його на посаду судді.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, після чого кандидат подав апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Аналізуючи законодавче регулювання процедури добору суддів, Велика Палата звернула увагу на повноваження Вищої ради правосуддя під час розгляду рекомендацій ВККС.

Відповідно до частини другої статті 79^-6 Закону № 1402-VIII ВРП відмовляє у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.

Суд підкреслив, що зазначені підстави повинні бути об'єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики.

Також суд роз’яснив співвідношення повноважень ВККС та ВРП.

ВП ВС вказала: «…ВРП може заново оцінити кандидата на посаду судді та дійти іншого висновку, ніж ВККС».

У цій справі Велика Палата погодилася з висновками ВРП щодо оцінки поведінки кандидата.

ВП ВС також наголосила, що саме поведінка позивача під час кримінального провадження, яка полягала в незбереженні речового доказу в первісному стані та відчуженні автомобіля після звернення слідчого з клопотанням про накладення арешту, у сукупності з іншими обставинами викликає у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у його доброчесності.

Крім того, суд підкреслив, що Вища рада правосуддя вправі враховувати обставини, які виникли як під час конкурсної процедури, так і до її початку.

Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Наявність або відсутність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності Рада визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов'язаних із кандидатом».

Отже, у цій справі Велика Палата погодилася з висновком суду першої інстанції про законність рішення ВРП.

Фактично Велика Палата підтвердила, що рекомендація ВККС сама по собі не є безумовною підставою для призначення судді, а Вища рада правосуддя має право самостійно оцінювати доброчесність кандидата.

Такий сумнів може ґрунтуватися на оцінці поведінки кандидата та обставин, які здатні вплинути на суспільну довіру до судової влади, навіть якщо кандидат отримав позитивну рекомендацію ВККС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.