ЄСПЛ визнав Україну відповідальною за побиття чоловіка поліцейськими, які були поза службою

Європейський суд з прав людини 28 травня 2026 року у справі  KOVALENKO v. UKRAINE постановив, що Україна порушила статтю 3 Конвенції щодо заявника, якого у 2008 році жорстоко побили в Ірпені група осіб, серед яких були двоє поліцейських, які на момент конфлікту перебували поза службою.

Обставини справи

Заявник стверджував, що 17 лютого 2008 року біля входу до багатоповерхового будинку на нього та його друзів напала група молодих чоловіків, які святкували день народження. Серед нападників були двоє працівників Ірпінського відділку поліції, які не перебували на службі. За словами заявника, один із них ударив його телескопічною металевою палицею по голові, після чого його били інші учасники інциденту. Він зазнав травм голови, втратив свідомість і згодом був затриманий патрульною поліцією. Після цього його змусили підписати пояснення про нібито хуліганські дії.

Уряд, зі свого боку, стверджував, що саме заявник застосував ніж і спричинив поранення поліцейським та іншим учасникам конфлікту, а отримані ним травми були легкими.

Медичні висновки у справі були суперечливими, зокрема одні лікарні фіксували незначні ушкодження, інші встановили перелом черепа, який міг становити загрозу для життя. Національні органи протягом 2008–2011 років неодноразово відмовляли у відкритті кримінального провадження щодо жорстокого поводження із заявником. Загалом такі відмови ухвалювалися 14 разів.

Повноцінне розслідування було розпочато лише у 2014 році. Однак, у 2019 році провадження закрили за відсутністю доказів.

Висновки ЄСПЛ

Суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо вагомі, чіткі та узгоджені докази того, що поліцейські, хоча й перебували поза службою, фактично здійснювали поліцейські повноваження та діяли завдяки своєму офіційному статусу. Тому Суд відхилив заперечення Уряду щодо непоширення на них відповідальності держави та визнав, що їхні дії не були суто приватними, а підпадають під відповідальність держави.

Після цього Суд перейшов до оцінки того, чи було застосування сили з боку цих осіб суворо необхідним за конкретних обставин. ЄСПЛ зазначив, що через відсутність чітких висновків національних судів і суперечливі пояснення сторін суд має спочатку перевірити, чи було проведене належне розслідування інциденту та чи виконали національні органи свій обов’язок ефективно встановити обставини події.

Суд зазначив, що у відповідь на скаргу заявника про застосування кийка поліція призначила додаткову судово-медичну експертизу. Водночас експерт вказав, що медична документація не містить опису травм, які б підтверджували побиття кийком, однак цей висновок не узгоджується з іншими медичними матеріалами, які фіксують перелом черепа, а також зі свідченнями очевидців, які повідомляли про використання офіцером розтяжного кийка під час конфлікту. Попри це, слідчі органи не надали повних матеріалів допитів підозрюваних, що не дозволило встановити, чи були виконані вказівки вищого прокурора щодо з’ясування обставин застосування кийка та характеру завданих ударів.

ЄСПЛ звернув увагу, що статус потерпілого заявнику був наданий лише через кілька років після події, а подальше розслідування фактично не супроводжувалося активними слідчими діями — після допитів воно було зведене до формальних процесуальних кроків і зрештою закрите через брак доказів. У таких умовах Суд дійшов висновку, що слідство не продемонструвало реальних зусиль для встановлення обставин події і не ґрунтувалося на достатньо обґрунтованих висновках.

Також Суд підкреслив, що втрата ключових матеріалів справи, зокрема медичної документації та матеріалів іншого пов’язаного провадження, суттєво ускладнила встановлення істини та негативно вплинула на ефективність розслідування, що є обов’язком держави за статтею 3 Конвенції.

Посилаючись на встановлені раніше недоліки розслідування — його неефективність, відсутність належних і своєчасних слідчих дій, а також багаторічну відмову органів влади відкривати кримінальне провадження щодо тілесних ушкоджень заявника, Суд дійшов висновку, що такі обставини є підставою для негативних висновків.

У результаті цього Суд визнав доведеним, що саме дії поліцейських, які перебували поза службою, призвели до тяжких тілесних ушкоджень заявника і не становили законного та необхідного застосування сили за конкретних обставин.

Оцінивши всі наявні докази в сукупності, Суд встановив, що в ніч події ці поліцейські завдали заявнику тяжких тілесних ушкоджень, діючи принаймні частково у зв’язку зі своїм службовим становищем — до та під час прибуття патрульних підрозділів. При цьому держава не забезпечила проведення ефективного розслідування скарг щодо жорстокого поводження

Крім того, заявник просив 12 862,50 євро компенсації судових витрат у Страсбурзі, зокрема за підготовку заяви та відповіді на зауваження Уряду. Заявник подав договір про правову допомогу та звіт про виконану роботу загальною тривалістю 160 годин. У договорі було передбачено, що оплата здійснюється лише у разі присудження компенсації Судом і в розмірі, який він визначить.

Уряд заперечив, вказавши, що заявлена сума є завищеною.

Суд постановив, що держава-відповідач має виплатити заявнику протягом трьох місяців 8000 євро як компенсацію моральної шкоди та 3000 євро на відшкодування судових витрат.

ЄСПЛ підтвердив, що навіть коли поліцейський формально перебуває поза службою, держава несе відповідальність за його дії, якщо він використовує свій службовий статус або владні повноваження. Також Суд наголосив, що багаторічне формальне розслідування без реальних слідчих дій є самостійним порушенням статті 3 Конвенції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.