Верховний Суд підтвердив допустимість окремого позову про втрату дитиною права користування житлом у межах виконавчого провадження
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу відповідачки на рішення судів попередніх інстанцій у справі за позовом ТОВ про визнання малолітньої дитини такою, що втратила право користування квартирою, яка є предметом іпотеки та передана на реалізацію у виконавчому провадженні.
Предметом касаційного перегляду стало питання належності обраного кредитором способу захисту у ситуації, коли у квартирі, що перебуває на стадії примусової реалізації для погашення кредитної заборгованості, без згоди іпотекодержателя було зареєстровано місце проживання малолітньої дитини.
Обставини справи № 522/3747/22
Між банківською установою та позичальницею 15 травня 2006 року укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у сумі 57 000 доларів США строком до 14 травня 2026 року. На забезпечення виконання зобов’язань за цим договором того ж дня укладено іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку передано квартиру.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2017 року з позичальниці стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 106 510,95 доларів США та 66 523,15 грн, що у гривневому еквіваленті становило 2 303 888,02 грн. У подальшому ухвалою від 16 березня 2020 року стягувача у виконавчому провадженні замінено на правонаступника — товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
23 листопада 2020 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження, 22 грудня 2020 року винесено постанову про опис та арешт квартири, після чого її передано на реалізацію через електронні торги державному підприємству «СЕТАМ».
Після передачі квартири на реалізацію, 07 жовтня 2021 року у ній було зареєстровано місце проживання малолітньої онуки власниці. У зв’язку з цим приватний виконавець 11 жовтня 2021 року виніс постанову про відкладення виконавчих дій та зупинення електронних торгів.
Звернення виконавця до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має дитина, результату не дало, оскільки для підготовки відповідного подання необхідно було надати документи, які фактично відсутні. За таких обставин реалізація майна була заблокована.
Позивач зазначав, що реєстрація малолітньої дитини здійснена після передачі квартири на реалізацію та без згоди іпотекодержателя, а отже має ознаки недобросовісності та спрямована на унеможливлення виконання судового рішення про стягнення заборгованості. У зв’язку з цим заявлено вимогу про визнання дитини такою, що втратила право користування спірною квартирою.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2023 року позов задоволено. Малолітню дитину визнано такою, що втратила право користування квартирою. Суд дійшов висновку, що реєстрація дитини відбулася на стадії примусової реалізації майна та свідчить про недобросовісне здійснення відповідачкою своїх прав і намагання ускладнити виконання рішення суду.
Додатковим рішенням від 09 листопада 2023 року частково задоволено заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками щодо недобросовісності дій відповідачки та зазначив, що реєстрація місця проживання дитини під час виконавчого провадження не може свідчити про виникнення у неї самостійного житлового права, яке перешкоджає зверненню стягнення на предмет іпотеки.
Позиція та висновки Верховного Суду
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», а також статті 435 ЦПК України, у разі відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, виконавець наділений правом звернутися до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Разом з тим Суд зазначив, що звернення кредитора з окремим позовом про визнання малолітньої дитини такою, що втратила право користування житлом, місце проживання якої зареєстровано без згоди іпотекодержателя та після передачі майна на реалізацію, не суперечить закону та дозволяє суду оцінити баланс прав і інтересів сторін, зокрема найкращі інтереси дитини та добросовісність поведінки учасників правовідносин.
Суд підкреслив, що рішення про втрату права користування житлом є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання, що у конкретних обставинах справи означає повернення сторін у попередній стан і створення умов для завершення процедури примусової реалізації майна.
Об’єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від раніше сформульованих правових позицій щодо повноважень виконавця у випадках відсутності дозволу органу опіки та піклування, водночас наголосивши, що подання кредитором окремого позову у подібних обставинах також може бути ефективним способом захисту.
Оцінивши встановлені судами обставини, зокрема реєстрацію дитини на завершальній стадії виконавчого провадження, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недобросовісність відповідних дій та наявність підстав для задоволення позову.
Касаційну скаргу залишено без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін. Постанова набрала законної сили з моменту її прийняття та є остаточною.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
