Верховний Суд пояснив, коли поліцейського можуть звільнити без обвинувального вироку
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув справу щодо оскарження поліцейським наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби. Суд перевірив, чи могли повідомлення про підозру та матеріали кримінального провадження бути використані під час дисциплінарного провадження та чи є обвинувальний вирок обов’язковою умовою для звільнення поліцейського за порушення службової дисципліни.
Суть справи
Поліцейський звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, вимагаючи визнати протиправним і скасувати наказ про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби. Спочатку він також просив поновити його на службі та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, однак згодом частково відмовився від цих вимог, залишивши предметом спору законність дисциплінарного наказу.
Позивач стверджував, що наказ про дисциплінарне стягнення фактично ґрунтувався на повідомленні про підозру та матеріалах кримінального провадження. На його думку, до ухвалення обвинувального вироку суду відсутні правові підстави для звільнення зі служби. Він також заперечував вчинення будь-яких дій, які могли б свідчити про порушення службової дисципліни чи Присяги поліцейського, наголошував на відсутності доказів неналежного виконання службових обов’язків, посилався на порушення процедури службового розслідування, ненадання можливості надати пояснення та пропуск строків застосування дисциплінарного стягнення.
Судами було встановлено, що ще у травні 2022 року до поліцейського вже застосовувалося дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за порушення порядку реєстрації повідомлень про кримінальні правопорушення, невиконання вимог законодавства про Національну поліцію, Дисциплінарного статуту та Присяги поліцейського. Це стягнення не було оскаржене.
У серпні 2022 року поліцейському повідомили про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 190, 289 та 362 Кримінального кодексу України. Після цього керівництвом Національної поліції було призначено службове розслідування.
Під час службового розслідування дисциплінарна комісія встановила, що поліцейський, отримавши інформацію про можливе кримінальне правопорушення, не повідомив про це керівництво та не забезпечив реєстрацію відповідних відомостей в інформаційних системах поліції і ЄРДР.
Також дисциплінарна комісія дійшла висновку, що він використовував службове становище для проведення заходів поза межами передбачених законом повноважень, представлявся поліцейським при вилученні транспортного засобу без дотримання вимог кримінального процесуального законодавства, не забезпечив належного оформлення вилучення автомобіля, використовував службові інформаційні ресурси для передачі інформації стороннім особам, вступив у позаслужбові відносини з громадянами з метою отримання коштів, порушив вимоги антикорупційного законодавства, правил етичної поведінки поліцейських та Присяги. Також службове розслідування встановило інші порушення службової дисципліни, зокрема пов’язані з використанням службового транспорту.
За результатами службового розслідування керівництво Національної поліції дійшло висновку, що поліцейський допустив грубі порушення службової дисципліни, які підривають авторитет Національної поліції України, у зв’язку з чим наказом від 6 жовтня 2022 року до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Під час розгляду справи суд першої інстанції прийняв часткову відмову позивача від позовних вимог щодо поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення та інших похідних вимог, у зв’язку з чим провадження в цій частині було закрито. Водночас суд продовжив розгляд вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновок службового розслідування, який став підставою для видання наказу про звільнення, ґрунтувався не лише на відомостях досудового розслідування у кримінальному провадженні, а на сукупності встановлених обставин, що свідчили про протиправну поведінку поліцейського. На їхню думку, матеріали справи підтверджували вчинення ним дисциплінарного проступку, а тому наказ про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідав вимогам законодавства.
Позиція та висновки Верховного Суду
Переглядаючи справу № 640/18230/22 в касаційному порядку, Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права виключно в межах доводів касаційної скарги та встановлених судами фактичних обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати нові обставини чи переоцінювати докази.
Верховний Суд звернув увагу, що Закон України «Про Національну поліцію» передбачає різні підстави припинення служби поліцейського. Однією з них є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту, іншою — набрання законної сили судовим рішенням про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, або за кримінальне правопорушення. Ці підстави є самостійними і не можуть ототожнюватися між собою.
Верховний Суд зазначив, що ще у постанові від 2 жовтня 2019 року у справі №804/4096/17 уже висловив правовий висновок, відповідно до якого дисциплінарна відповідальність поліцейського не ставиться у залежність від притягнення його до кримінальної або адміністративної відповідальності. Якщо одне й те саме діяння одночасно може тягнути різні види юридичної відповідальності, це саме по собі не означає, що застосування одного виду відповідальності залежить від завершення іншого провадження. Такий підхід Верховний Суд неодноразово підтверджував у своїй подальшій практиці.
Верховний Суд також послався на власну постанову від 30 серпня 2022 року у справі № 120/8381/20-а, у якій зазначив, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за порушення службової дисципліни є окремою підставою для припинення служби і не залежить від відкриття кримінального провадження чи набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Наявність кримінального провадження щодо поліцейського не виключає можливості застосування дисциплінарного стягнення, якщо під час службового розслідування встановлено факти невиконання або неналежного виконання службових обов’язків.
Крім того, Верховний Суд наголосив, що рішення у кримінальному провадженні саме по собі не може свідчити про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку або вини особи у його вчиненні. У кримінальному процесі суд оцінює наявність складу кримінального правопорушення відповідно до норм Кримінального кодексу України, тоді як дисциплінарне провадження має інший предмет доказування та здійснюється за правилами Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Верховний Суд не погодився з доводами касаційної скарги про те, що дисциплінарне стягнення було застосоване виключно на підставі повідомлення про підозру. Суд зазначив, що дисциплінарне провадження щодо поліцейського має самостійний характер, а службове розслідування проводиться саме для своєчасного, повного й об’єктивного з’ясування всіх обставин можливого дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, ступеня вини поліцейського та підготовки пропозицій щодо виду дисциплінарного стягнення. Законодавство визначає службове розслідування як діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок.
Суд підкреслив, що під час службового розслідування дисциплінарна комісія повинна зібрати та оцінити документи і матеріали, які підтверджують або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку, а у висновку розслідування мають бути наведені встановлені обставини, пояснення поліцейського та інших осіб, документи, що підтверджують або спростовують вчинення проступку, відомості про особу поліцейського, а також висновок щодо наявності чи відсутності дисциплінарного проступку та виду стягнення, який пропонується застосувати.
Аналізуючи матеріали цієї справи, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що службове розслідування не обмежилося лише використанням матеріалів кримінального провадження. Висновок дисциплінарної комісії був зроблений на підставі комплексу встановлених обставин, які свідчили про порушення позивачем вимог законодавства, службової дисципліни, Присяги поліцейського, правил етичної поведінки та антикорупційного законодавства. Саме сукупність цих обставин, а не лише факт повідомлення про підозру, стала підставою для застосування дисциплінарного стягнення.
Верховний Суд також відхилив доводи касаційної скарги щодо порушення права поліцейського на надання пояснень під час службового розслідування. Суди встановили, що дисциплінарна комісія неодноразово вживала заходів для отримання пояснень позивача.
Працівники поліції виїжджали за місцем його проживання, однак він був відсутній. Після повернення позивач повідомив, що надаватиме пояснення лише у присутності адвоката, але до підрозділу поліції не прибув. Надалі він також не з’явився за викликом для надання пояснень, про що були складені відповідні акти. За таких обставин Верховний Суд не встановив порушення процедури службового розслідування, яке могло б бути самостійною підставою для скасування дисциплінарного стягнення.
Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, належним чином дослідили матеріали службового розслідування та обґрунтовано визнали правомірним наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки ґрунтуються переважно на помилковому ототожненні дисциплінарної відповідальності з кримінальною та не враховують самостійний характер дисциплінарного провадження.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу поліцейського без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року — без змін. Отже, наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби залишився чинним.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
