Відпустка за законом: коли її переносять і що заборонено роботодавцю
У Федерації профспілок України пояснюють, що трудове законодавство не передбачає такого поняття, як «скасування відпустки» — йдеться виключно про її перенесення. При цьому роботодавець не має права самостійно змінювати строки щорічної відпустки без згоди працівника.
Перенесення відпустки можливе як за ініціативою самого працівника, так і роботодавця, а також з інших підстав, визначених законодавством.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР, щорічну відпустку обов’язково переносять на інший період на вимогу працівника у визначених законом випадках:
- порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (ч. 11 ст. 10 Закону №504);
- несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівникові за час щорічної відпустки (ч. 1 ст. 21 Закону №504).
Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі:
- тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;
- виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
- настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
- збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням;
- встановлення згідно із Законом України від 26.01.2022 №2010-IX «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» факту позбавлення працівника особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Щорічну відпустку з ініціативи роботодавця допускається переносити лише як виняток — за письмовою згодою працівника та за погодженням із профспілкою або іншим представницьким органом трудового колективу. Це можливо у випадку, якщо надання відпустки у запланований період може негативно вплинути на роботу підприємства. Водночас обов’язковою умовою є використання працівником щонайменше 24 календарних днів відпустки в межах поточного робочого року.
Після перенесення нові строки відпустки визначаються за взаємною домовленістю між працівником і роботодавцем. Якщо ж обставини, через які відпустку перенесли, виникли вже під час її використання, невикористану частину надають після їх усунення або, за згодою сторін, переносять на інший період із дотриманням законодавчих вимог.
Водночас закон забороняє не надавати щорічну відпустку повної тривалості два роки поспіль, а також залишати без відпустки протягом робочого року осіб до 18 років і працівників, які мають право на додаткові відпустки через шкідливі чи важкі умови праці або особливий характер роботи.
Однак у період дії воєнного стану ці обмеження тимчасово не застосовуються. Це означає, що наразі допускається ненадання повної щорічної відпустки два роки підряд, а також можливі відступи щодо надання відпусток неповнолітнім і працівникам зі шкідливими умовами праці.
Крім того, під час воєнного стану не діє вимога обов’язково використати невикористану частину відпустки до кінця робочого року або не пізніше ніж через 12 місяців після його завершення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
