Повноваження прокурорів на оскарження судових рішень у кримінальному провадженні

Ірина Гловюк,
доктор юридичних наук, професор,
член НКР при Верховному Суді

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року (справа № 629/847/15-к) дала остаточну відповідь на питання щодо повноважень прокурора на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень. У відповідній постанові Велика Палата зазначила: якщо прокурор був включений до групи прокурорів, однак не брав участі у судових засіданнях, то він має право на подання апеляційної чи касаційної скарг. Окрім цього було констатовано, що група прокурорів, визначена у конкретному кримінальному провадженні відповідно до статті 37 КПК України, діє як єдиний суб’єкт на стороні обвинувачення — прокурор.

Наведу додаткові аргументи з означеної проблематики, які підтверджують правильність висновків Великої Палати Верховного Суду з цього питання. Вважаю, що група прокурорів є єдиним цілим (з урахуванням особливостей повноважень старшого групи прокурорів), хоча і має внутрішньовизначений розподіл роботи, який не впливає на можливість кожного окремого прокурора вчинити процесуальну дію або прийняти процесуальне рішення за умови дотримання обмежень, встановлених кримінальним процесуальним законодавством (зокрема, у частині узгодження зі старшим прокурором групи).

Як слушно вказує А.В. Лапкін, групи прокурорів створюються у складних, багатоепізодних кримінальних провадженнях, у яких один прокурор не в змозі виконати свої повноваження самостійно [1]. Тобто метою створення групи прокурорів є забезпечення ефективного, безперервного виконання прокурорами своїх обов’язків у випадках, коли складність кримінального провадження того потребує, і недопущення невиконання таких обов’язків у випадку звільнення прокурора, його хвороби, відсторонення, відрядження та у інших випадках об’єктивної неможливості виконання ним своїх повноважень. Зважаючи на те, що у групи прокурорів є старший прокурор, який здійснює керівництво групою, вже можна стверджувати, що група прокурорів є єдиним формуванням, яке має спільні завдання, повноваження, має мати узгоджений план діяльності, спільний доступ до інформації, узгоджені напрямки роботи та обов’язки.

У разі створення групи прокурорів кожен із її членів діє як прокурор у кримінальному провадженні; за неможливості здійснення ним повноважень прокурора у кримінальному провадженні ці повноваження можуть здійснювати інші члени групи. Це означає, що у випадках, коли підтримання публічного обвинувачення здійснюється групою прокурорів, участь у судовому засіданні хоча б одного з них дозволяє провести таке судове засідання і забезпечити реалізацію функції публічного обвинувачення. Це повинно забезпечити можливість оперативної заміни за рішенням старшого прокурора групи одного члена групи (який, наприклад, захворів, перебуває у відрядженні чи бере участь в іншому судовому засіданні) іншим прокурором зі складу групи для забезпечення участі у судовому засіданні [2].

У відповідності до Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі — Порядок), прокурор у кримінальному провадженні, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, відповідно до вимог законодавства, у разі здійснення повноважень у складі групи прокурорів перед вчиненням процесуальних дій та прийняттям процесуальних рішень узгоджує їх зі старшим прокурором групи, рішення якого є остаточним (п. 3 розділу IV). У судовому провадженні в суді першої інстанції бере участь прокурор у провадженні (група прокурорів). Участь у судовому провадженні з перегляду судових рішень беруть: 1) у суді апеляційної інстанції: прокурор у провадженні (група прокурорів), керівник органу прокуратури вищого рівня, який подав апеляційну скаргу, у разі наявності позиції щодо їх особистої участі в апеляційному розгляді; прокурори структурних підрозділів, визначених у підпунктах 2, 3 пункту 1 розділу IV цього Порядку, у разі наявності позиції щодо участі в апеляційному розгляді чи делегування таких повноважень; прокурори структурних підрозділів підтримання обвинувачення у суді прокуратур регіонального рівня у кримінальних провадженнях за скаргами на судові рішення, ухвалені за участю прокурорів місцевих прокуратур; 2) у суді касаційної інстанції: прокурор у кримінальному провадженні (група прокурорів), керівник органу прокуратури вищого рівня, який подав касаційну скаргу, за наявності позиції щодо їх особистої участі у касаційному розгляді; прокурори, які брали участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, за наявності позиції щодо їх особистої участі у касаційному розгляді; прокурори підрозділу підтримання обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України; прокурори структурних підрозділів, визначених у підпунктах 2, 3 пункту 1 розділу IV цього Порядку, у разі наявності позиції щодо участі у касаційному розгляді чи делегування таких повноважень (п. 3 розділу V Порядку). Старші групи прокурорів відповідно до вимог законодавства можуть: організовувати участь прокурорів групи в усіх судових засіданнях; особисто брати участь у судових засіданнях; під час судового провадження координувати діяльність прокурорів групи та узгоджувати їх процесуальні позиції; підписувати процесуальні документи прокурорів про зміну або відмову від обвинувачення, висунення додаткового обвинувачення, а також погоджувати такі рішення з прокурором вищого рівня, укладають угоди про визнання винуватості (п. 5 розділу V Порядку).

Як видно, певні додаткові повноваження передбачені лише для старших групи прокурорів, щодо інших прокурорів групи прокурорів обмежень стосовно проведення процесуальних дій не встановлено.

Такий же підхід, на підставі розуміння сутності групи прокурорів, закладено і в постанові ВП ВС від 27 листопада 2019 року і вказано, що прокурор — член групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні володіє всім обсягом прав прокурора (оскільки він визначений керівником органу прокуратури для здійснення таких повноважень у цьому провадженні) незалежно від того, чи брав він участь у ньому на попередніх етапах.

На наш погляд, ВП ВС вірно констатувала, що всі прокурори, визначені у групі прокурорів для здійснення процесуального керівництва, є взаємозамінні та рівнозначні між собою в межах визначеного кримінального провадження. Протилежне розуміння нівелювало б саму мету створення такої групи прокурорів у кримінальному провадженні.

[1] Лапкін А.В. Щодо наслідків неявки прокурора у судове засідання. Судова та слідча практика в Україні. 2018. Вип. 7 С. 18  

[2] Лапкін А.В. Щодо наслідків неявки прокурора у судове засідання. Судова та слідча практика в Україні. 2018. Вип. 7 С. 18