«Formal offers to settle» («Пропозиції з урегулювання») і «Offers of judgement» («Пропозиції судового рішення») як альтернативні механізми вирішення спорів

Галина Прусенко

кандидат юридичних наук, Асоційований член Королівського інституту арбітрів (м. Лондон, Великобританія)

У сучасному світі у державах із розвиненою правовою системою, що забезпечує ефективне функціонування економіки, заохочуються різні форми альтернативного вирішення спорів. У  процесуальному аспекті застосування таких механізмів передбачає, зокрема, можливість погодження сторонами процедурного порядку вирішення спору, визначення процесуальних прав і обов’язків сторін в угодах між ними, а одним із завдань судової влади є сприяння функціонуванню альтернативних процедур.

Дослідження іноземного досвіду під час проведення реформ дозволяє впровадити у цивільне процесуальне законодавство правові ідеї, що довели результативність у інших юрисдикціях. Історично у юрисдикціях загального права роль суду була достатньо пасивною, а судовий процес розвивався як виключно змагальний, тому досвід, зокрема, Англії та Сполучених Штатів Америки щодо впровадження механізмів альтернативного вирішення спорів є наочним.  

Правила цивільного судочинства (Сivil Procedure Rules) 1998 року в редакції від 15 липня 2021 року (далі – Правила) як основне джерело англійського цивільного процесуального права є результатом сучасної судової реформи в Англії і de facto кодифікованим актом, що засвідчує зближення з континентальною системою права. У пункті 1 статті 1 Правил прямо зазначено, що Правила є новим процесуальним кодексом, першочерговою метою якого є надання суду можливості розгляду справ на основі дотримання принципів справедливості та пропорційності судових витрат.

Ідея судової реформи Англії – сприяти вирішенню внутрішніх проблем цивільного процесу (зокрема, скорочення тривалості судового розгляду справ) шляхом розвитку сучасних, у тому числі, альтернативних методів розгляду та вирішення цивільних спорів, заохочення сторін до досудового врегулювання спору або врегулювання спору на ранній стадії судового розгляду, укладення мирової угоди. Можна констатувати, що реформа англійського цивільного процесуального права триває, оскільки до Правил динамічно вносяться суттєві доповнення (станом на 1 вересня 2021 року – 134 доповнення).

Одним із інструментів сприяння позасудовому врегулюванню спорів між сторонами на основі компромісу та зменшення судових витрат у англійському процесуальному праві є так звані «пропозиції з урегулювання» (англ. offers to settle), яким присвячена частина 36 Правил. «Offers to settle» користуються великою популярністю в юрисдикціях загального права; натомість для континентального процесуального права механізм пропозицій з урегулювання не властивий.

За нормами англійського цивільного процесуального законодавства пропозиції з урегулювання забезпечуються санкціями у формі присудження судових витрат.

У грошових вимогах пропозиція з урегулювання розглядається в якості економічної пропозиції;  «offer to settle» подається відповідачем після початку судового розгляду з метою досягнення домовленості між сторонами та укладенням угоди про завершення розгляду спору. Якщо позивач відмовляється прийняти таку пропозицію, а судовий розгляд продовжується і завершується ухваленням рішення, менш сприятливого, ніж пропозиція з урегулювання, то суд зобов’язує позивача в повному обсязі сплатити судові витрати відповідача, які відповідачем було понесено з моменту подання пропозиції з урегулювання.

Що стосується негрошової форми розрахунків, суддя повинен порівняти умови пропозиції з рішенням суду і прийняти рішення, чи отримав позивач більш сприятливий результат, ніж це було передбачено у пропозиції. Якщо пропозиція прийнята, позивач, за загальним правилом, отримує від відповідача відшкодування у повному обсязі судових витрат, які були понесені до дати подання пропозиції. Зміст пропозицій з урегулювання не розголошується суду до моменту, коли будуть узгоджені всі питання щодо будь-яких зобов’язань та погоджено грошову суму.

У рішенні у справі The Trustees of Stokes Pension Fund v Western Power Distribution (South West) plc [2005] EWCA Civ 854 судом було сформульовано чотири основних умови для визнання пропозиції відповідача з урегулювання спору:

1. Пропозиція повинна бути чітко та недвозначно висловленою.
2. Пропозиція не може бути удаваною.
3. Пропозиція з урегулювання повинна залишатися відкритою для прийняття протягом принаймні 21 дня.
4. Відповідач повинен володіти необхідною грошовою сумою на момент подання пропозиції.

Згідно з пунктом 36.11 Правил пропозиція з урегулювання приймається шляхом подання письмового повідомлення про прийняття. Таке повідомлення може бути подане протягом всього строку дії пропозиції, незважаючи на те, чи було згодом зроблено іншу пропозицію, до того моменту, коли її буде відкликано.

Відповідно до пункту 36.16 Правил, якщо сторони не домовилися про інше у письмовій формі, у випадку, коли пропозиція з урегулювання передбачає виплату або прийняття грошової суми, виплата такої суми повинна бути здійснена протягом 14 днів з дати прийняття пропозиції, або дати прийняття постанови суду відповідно до пунктів 41.2, 41.8 Правил. Якщо виплата грошової суми не буде здійснена протягом 14 днів з моменту прийняття пропозиції, або іншого погодженого періоду, позивач може звернутися до суду щодо судового рішення про виплату несплаченої частини.

У Сполучених Штатах Америки як юрисдикції загального права існує подібний механізм позасудового врегулювання спорів, що має назву «пропозиції судового рішення» (англ. «offer of judgement»). Правове регулювання таких пропозицій здійснюється відповідно до правила 68 Федеральних правил цивільного процесу (Federal Rules of Civil Procedure) у редакції від 1 грудня 2020 року (далі – Федеральні правила).

Федеральними правилами передбачено, що щонайменше за 14 днів до встановленої дати судового розгляду сторона відповідача може подати стороні позивача пропозицію судового рішення на визначених умовах з подальшим нарахуванням судових витрат. Неприйнята пропозиція (така, щодо прийняття якої до суду не надійшло письмове повідомлення) вважається відхиленою, проте не виключає повторного подання такої пропозиції в межах встановленого процесуальним законодавством строку.

У випадках, коли факт відповідальності однієї сторони перед іншою встановлено, але обсяг відповідальності має бути з’ясований протягом подальшого розгляду справи судом, сторона, яка несе відповідальність, може подати іншій стороні «пропозицію судового рішення» у розумний строк, але не пізніше, ніж за 14 днів до дати судового засідання, під час якого має бути встановлений обсяг відповідальності.

Аналіз процесуального законодавства юрисдикцій загального права, що передбачає підтримку судами позасудового врегулювання спорів, свідчить про прагнення до створення таких умов, коли судовий розгляд справи має стати останнім етапом, який використовують сторони, а судове заохочення позасудового вирішення спору, примірювальних процедур здійснюється, зокрема, в формі покладення судових витрат на сторону, яка необґрунтовано ухиляється від врегулювання спору у позасудовому порядку.

Урахування та використання досвіду юрисдикцій загального права, впровадження запропонованих механізмів запобігання тривалих та витратних судових розглядів, розширення «процедурної диспозитивності» - коли право сторін самостійно визначати процедурні правила обмежене лише імперативними нормами законодавства, може стати одним із суттєвих кроків на шляху ефективного реформування цивільного процесуального законодавства України.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.