Верховний Суд роз’яснив, як витребовувати землю з чужого володіння
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2018 року усправі №488/6211/14-ц виклала наступні висновки:
- Поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, є помилковим.
Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв — визначення суб’єктного складу спірних правовідносин і предмета спору. Для правильного вирішення питання про юрисдикцію суду визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.
- Необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про передання у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, які діють від імені власника.
- Визнання недійсним державного акта на землю не є необхідним для вирішення питання про те, що земельна ділянка належить державі, та для її витребування.
- Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
- Загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес.
- Витребування земельної ділянки не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності.
- Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках:
1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (п. 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17).
Факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскаржених рішень не є доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав.
Обставини справи:
18 травня 2016 року Корабельний районний суд Миколаєва ухвалив рішення, яким визнав поважними причини пропуску позовної давності, оскільки факт порушення вимог законодавства щодо відчуження земельної ділянки прокуратура виявила лише у серпні 2014 року, та повністю задовольнив позов, мотивуючи це так:
земельна ділянка, розташована у кварталі 43 урочища Миколаївського лісництва, належить до земель лісового фонду і перебуває у постійному користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство»;
земельна ділянка у ДП «Миколаївське лісове господарство» у встановленому порядку Миколаївською ОДА як уповноваженим державою органом не вилучалась, а зміна цільового призначення цієї ділянки не здійснювалась;
пункти оскаржених рішень щодо передання земельної ділянки у власність ОСОБА_13 прийняті Миколаївською міською радою всупереч законодавству та з перевищенням повноважень;
державний акт виданий на підставі незаконних рішень міської ради, а тому є недійсним, і його слід скасувати.
8 грудня 2016 року Апеляційний суд Миколаївської області ухвалив рішення, яким змінив рішення суду першої інстанції: виключив з резолютивної та мотивувальної частин висновок суду про визнання поважними причин пропуску прокурором позовної давності та поновлення строку для звернення до суду з позовом; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» розповідала про антирейдерські ініціативи влади.
