Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов’язання: рішення КГС ВС

18:31, 19 июля 2019
Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника, — КГС ВС.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов’язання: рішення КГС ВС

Фабула справи № 905/600/18: ПАТ НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов`язань в повному обсязі до цього часу не погашено основний борг за природний газ, стягнений за судовим рішенням у справі № 905/822/15.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.06.2018 у справі № 905/600/18 позов задоволено частково та стягнено з відповідача на користь позивача втрати внаслідок інфляції та 3 % річних.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 905/600/18 рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2018 залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 931 521,49 грн інфляційних втрат, виходили з того, що розрахунок інфляційних збитків, який зроблений відповідачем, не відповідає правилам розрахунку індексу інфляції відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», який розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема в газеті «Урядовий кур`єр», а також роз`ясненням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань».

У касаційній скарзі ПАТ НАК «Нафтогаз України» просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 11.06.2018 у справі № 905/600/18 в частині відмови у стягненні 931 521,49 грн. інфляційних втрат скасувати та прийняти нове рішення в цій частині про стягнення з відповідача 931 521,49 грн інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями про відмову у стягненні 931 521,49 грн інфляційних втрат, позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 625 ЦК України, а саме, що при здійсненні перерахунку інфляційних нарахувань не було, на думку скаржника, враховано те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державним комітетом статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду постановою від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 касаційну скаргу задовольнив, мотивуючи наступним.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, зокрема, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання.

Відстрочення виконання рішення суду спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду, а розстрочення впливає лише на порядок примусового його виконання, при цьому природа заборгованості за відповідним договором не змінюється.

Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі і в частині строків його виконання. Розстрочення або відстрочення лише унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Відтак, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розглядаючи дану справу № 905/600/18 та відмовляючи ПАТ НАК «Нафтогаз України» в позові в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 931 521,49 грн, судами першої та апеляційної інстанцій помилково не враховано зазначені вище вимоги закону і те, що заборгованість за природний газ станом на лютий 2017 року вже існувала. Об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку, що нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем, з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

З постановою можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про стягнення процентів за кредитом.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
За підтримки Північного апеляційного госпсуду відкрилася унікальна виставка бойових прапорів
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Игорь Фомин
    Игорь Фомин
    член Высшего совета правосудия
  • Егор Краснов
    Егор Краснов
    судья Кассационного административного суда Верховного Суда
  • Богдана Гедз
    Богдана Гедз
    судья Зализнычного районного суда Львова
  • Сергей Каракашьян
    Сергей Каракашьян
    судья Окружного административного суда Киева
  • Вита Катющенко
    Вита Катющенко
    судья Днепровского районного суда Киева