Перешкоджання одному з батьків бачитися з дитиною: рішення ЄСПЛ

Перешкоджання побаченню з дитиною є порушенням права на повагу до приватного і сімейного життя. Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), розглядаючи справу №7097/18 «Бондар проти України».

У справі зазначено, що у 2010 році заявник одружився, 12 червня 2013 року в подружжя народилась дочка, а 15 липня 2014 року пара розлучилася. 16 січня 2016 року суд визначив місце проживання дитини разом із матір'ю. Заявник порушив цивільне провадження, в якому скаржився на те, що колишня дружина перешкоджала йому бачитися з їхньою дочкою. У позові до суду він просив про регулярні побачення з дитиною.

Суд першої інстанції у рішенні від 3 грудня 2015 року, зі змінами, внесеними відповідно до рішення Херсонського обласного апеляційного суду від 1 березня 2016 року, вказав, що колишня дружина не має права перешкоджати заявникові бачити дочку та брати участь у її вихованні. Суд запровадив такий графік побачень батька з дочкою: упродовж перших двох місяців — щочетверга протягом години у присутності матері дівчинки; упродовж третього, четвертого та п’ятого місяців побачення мали бути продовжені до двох годин; після цього були заплановані двогодинні зустрічі в неділю і четвер, а також упродовж дня після Нового року, Різдва, Великодня, Міжнародного жіночого дня, Дня незалежності та дня народження дитини.

7 вересня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) скасував рішення від 1 березня 2016 року та направив справу на новий розгляд до суду, визначивши, що, встановлюючи графік побачень, суд неналежним чином вивчив усі обставини справи, зокрема, щоденний розклад дитини, згідно з яким вона мала відвідувати центр догляду за дітьми для спеціального лікування.

26 жовтня 2016 року Херсонський обласний апеляційний суд, вивчивши всі обставини у справі, постановив, що заявникові мають надаватися двогодинні побачення з його дочкою щонеділі в присутності її матері. ВССУ 22 червня 2017 року залишив це рішення в силі. 16 лютого 2017 року державний виконавець відкрив виконавче провадження щодо рішення суду від 26 жовтня 2016 року, а 19 лютого 2017 року відзвітував про те, що побачення між заявником і його дочкою, призначене на цей день, не відбулось, оскільки мати відмовилася відчинити двері.

21 лютого 2017 року державний виконавець прийняв постанову про накладення на колишню дружину штрафу в розмірі 1700 гривень за невиконання встановленого графіка побачень. Колишня дружина оскаржила постанову, провадження щодо якої триває.

Між березнем 2017 року і жовтнем 2018 року заявник регулярно інформував державного виконавця й інші органи влади про те, що мати дитини перешкоджає йому бачити дочку, порушуючи встановлений графік побачень. При цьому деякі з побачень, які фактично відбулися, мати дитини скоротила до 20 хвилин замість встановлених судом двох годин. У своїх заявах заявник просив вжити додаткових заходів для забезпечення виконання судового рішення.

27 червня 2018 року державний виконавець вручив колишній дружині офіційний документ, у якому було вказано на необхідність виконання рішення суду про побачення. 19 липня 2018 року державний виконавець встановив, що у 2017 та 2018 роках заявник неодноразово не міг зустрітися зі своєю дочкою без об’єктивних на те підстав і що колишня дружина не завжди дотримувалася домовленості про побачення. Жінка була попереджена про можливість застосування до неї штрафу та кримінального покарання.

20 липня 2018 року державний виконавець вирішив накласти штраф на жінку у розмірі 3400 гривень за невиконання рішення про побачення батька з дочкою. Вона оскаржила це рішення, і провадження щодо нього триває.

8 серпня 2018 року заявник безуспішно звертався з клопотанням до державного виконавця про призначення психолога для надання допомоги у реалізації виконавчого провадження.

Розглянувши всі аспекти справи, ЄСПЛ виніс рішення про те, що мало місце порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя). У ній, зокрема, вказано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про рішення ЄСПЛ щодо того, коли показання свідка на досудовому слідстві мають більшу вагу, ніж свідчення в суді.

Крім цього, ЄСПЛ розбирався у справі щодо обмеження свободи вираження поглядів.