«Медична реформа» була спрямована на всебічну комерціалізацію медицини, — нардеп Валерій Дубіль

В умовах карантину та пандемії на перші позиції виходить професія медика. Однак не менш важливим є процес навчання майбутніх лікарів. При цьому, через так звану медичну реформу в Україні відбулося чимало змін: збільшується навчання в інтернатурі, запроваджується резидентура, зменшується число медичних спеціальностей, відміняється оплата праці інтернам. Президент України Володимир Зеленський вже висловив думку, що медичну реформу потрібно переглянути, а міністр охорони здоров’я (МОЗ) Максим Степанов пообіцяв знайти кошти для оплати праці інтернів. Свої думки стосовно цього в коментарі «Судово-юридичній газеті» висловив народний депутат, перший заступник голови Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Валерій Дубіль.

Чим пояснюється зменшення спеціальностей в інтернатурі з 34 до 13. Чи це ефективно на Вашу думку?

Зменшення кількості спеціальностей у інтернатурі не призводить до того, що таки фахівці зникнуть та їх не будуть готувати. Просто після розділення практичного етапу підготовки спеціалістів на інтернатуру та резидентуру остаточну спеціалізацію майбутні лікарі будуть отримувати не в інтернатурі, а вже на етапі резидентури. З точки зору прийнятої концепції навчання - це природній крок, але питання у іншому – чи потрібно взагалі таке збільшення часових та фінансових витрат на підготовку одного фахівця у існуючих реаліях української медицини: при мізерній зарплаті медиків, хронічному дефіциті кадрів та критичному і прогресуючому рівні трудової міграції медиків до Європи.

Чи не набагато збільшився термін навчання в інтернатурі? Чи не вплине негативно введення резидентури.

Підвищення якості медичної освіти та збільшення терміну практичної підготовки лікарів перед початком їх самостійної професійної діяльності – це взагалі добре. Але зараз ці кроки призведуть до того, що ми за наші ресурси та бюджетні кошти будемо вирішувати кадрові проблеми системам охорони здоров’я європейських країн. Зараз, під час пандемії коронавірусу, конкуренція за медиків в усьому світі тільки зросла, країни переглядають підхід до формування системи охорони здоров’я. Високоосвічені фахівці, які будуть мати європейській рівень освіти, не будуть працювати на батьківщині за 150-200 дол. у місяць, якщо у сусідній країні платять у десять разів більше. Навіть зараз від 70% до 100% випускників українських медвишів вже на останніх курсах контрактуються на роботу за кордоном.

Перед тим, як піднімати рівень та тривалість освіти, потрібно вирішити головне питання – підняти рівень оплати праці медиків в Україні хоча б до 70% від рівня доходу медиків у сусідніх країнах. Тільки так можливо подолати трудову еміграцію медичних працівників, і тільки потім – підвищувати рівень підготовки фахівців.

За рахунок чого виживатимуть інтерни, адже їм не передбачено оплати праці. Яке рішення, на Вашу думку, має вчинити МОЗ у даному питанні.

Це тільки один з прикладів непродуманих рішень так званої «медичної реформи». Якщо ми вже переходимо від повного бюджетного утримання медзакладів на контрактування його  послуг, то потрібно окремо законтрактувати всі напрями його функціонування. МОЗ же цього не зробив, тому не оплачуватиме послуги з організації інтернатури. Як тепер будуть виживати інтерни - незрозуміло. Проте навіть зараз можна включити їх до угод медичних закладів з НСЗУ (Національна служба здоров’я – Ред.) та додати ці кошти до програми  медичних гарантій на цей рік.

Чи правда, що згідно Медичної реформи передбачено ліквідацію спеціальності інфекціоністів та імунологів. З чим це пов’язано. Чи ефективне і правильне дане рішення, на Вашу думку?

Так звана «медична реформа» була спрямована на всебічну комерціалізацію медицини. Розвивалося тільки те, що могло надавати медичні послуги пацієнту. Всі інші напрями в системі охорони здоров’я просто занепадали. І це стосується не тільки інфекціоністів та епідеміологів. Це і фтизіатрія, і функціонування протитуберкульозних закладів, це психіатрія та утримання мережі психоневрологічних диспансерів, це медицина праці, це санітарні лікарі та знищення СЕС та ін.

Це не просто помилка, це злочин перед країною. І наша абсолютна неготовність перед світовою пандемією це наочно продемонструвала. Адже система охорони здоров’я будь-якої країни -  це не тільки комерційна складова через надання медичних послуг, це в першу чергу забезпечення безпеки життя людей, національної безпеки держави. І держава повинна виконувати цю функцію, виділяючи необхідне фінансування та забезпечуючи підготовку відповідних фахівців.  

Чи є ефективним тест «Крок»? На погану якість тестів нарікає чимало студентів і викладачів. Дійсно є проблеми, чи це банально низький рівень знань у студентів.

Проблема комплексна. І рівень знань наших студентів-медиків залишає бажати кращого, і практична реалізація незалежного оцінювання якості знань на основі тестів «Крок» викликає багато нарікань.

Власне система незалежного оцінювання якості знань студентів – один з найважливіших елементів системи підготовки кадрів, адже вона усуває базовий конфлікт інтересів у цій сфері. Оцінку рівня знань не повинні робити ті, хто отримує платню за їхнє надання - тобто самі виші. Ця система була запроваджена в Україні у 1999 році і з тих пір майже не змінювалася. Тому можна казати, що у системі «Крок» вже накопичилось багато проблем. Це і якість тестів, які розробляють у тому числі фахівці на безкоштовній основі, і статус та економічна модель функціонування "Центру тестування", якій є монополістом і надає свої послуги за гроші вишів, і організація проведення тестування, на яку все частіше скаржаться студенти. Але все ці проблеми можливо вирішити. Потрібна покрокова модернізація та еволюційна зміна системи незалежного тестування без непродуманих «революційних» кроків (наприклад, як минулорічні «експерименти» на студентах, які замість позитивного ефекту призводять до колапсу системи незалежного оцінювання знань та даремних витрат бюджетних коштів).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.