Спільне проживання жінки та чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу: практика ВС

Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 303/2865/17.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що жінка звернулася до суду з позовом до чоловіка, у якому просила  встановити факт їхнього спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу із 22 грудня 1987 року по 12 травня 2017 року; визнати нерухоме майно, яке зареєстроване за особою_2, спільною власністю подружжя і виділити їй частку у спільній сумісній власності.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду Закарпатської області, у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю. 

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено факту спільного проживання однією сім`єю після розірвання шлюбу та придбання на спільні кошти спірного нерухомого майна, а тому, відповідно, підстави для визнання його об`єктом спільної власності відсутні.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім’ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Також  ВС зауважив, що звертаючись до суду із позовом, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем у період із моменту розірвання шлюбу (22 грудня 1987 рік) по 12 травня 2017 року позивач посилалася на акт обстеження матеріально-побутових умов від 12 травня 2017 року і показання свідків.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що у вищевказаному акті вказано лише про факт проживання однією сім`єю і ведення спільного господарства сторонами з 29 квітня 1984 року, тобто після укладення ними шлюбу, з урахуванням того, що особа_2 із 13 жовтня 1997 року вибув із домогосподарства, а покази свідків є суперечливими між собою. Доказів придбання спірного майна внаслідок спільної праці та внаслідок проживання однією сім’єю позивач не надала.

ВС наголосив, що факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно (спірну квартиру) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, дійшли правильного висновку про те, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірної квартири та придбання цього майна за спільні кошти, при цьому, суд правильно визначив, що подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що покази свідків не можуть бути єдиною підставою встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.