Авторам електронних петицій слід бути обережними у висловлюваннях

Раніше «Судово-юридична газета» аналізувала судову практику стосовно справ про захист честі, гідності та ділової репутації, де позивачами виступають публічні особи.

Зокрема, з практики випливає, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Втім, не у всіх випадках публічні особи можуть бути піддані критиці без будь-яких наслідків.

Зокрема, уважними до своїх тверджень слід бути авторам електронних петицій.

Так, постановою від 27 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував рішення судів попередніх інстанцій у справі стосовно електронної петиції, в якій депутатів міськради звинувачували, що ті «регулярно прогулюють сесії міської ради і засідання комісій, що є прямим невиконанням їх обов`язків, як депутатів місцевих органів влади», «утримуються від голосування за важливі для Кривого Рогу і людей, які тут мешкають, питання; співпрацюють з організаціями та особами, які причетні до створення та діяльності проросійських терористичних утворень «Л/ДНР»; цинічно використовують тяжке становище внутрішньо переміщених осіб зі Сходу України, втягуючи їх в псевдоблагодійні організації, які одночасно використовуються для пропаганди і агітації» тощо.

«Апеляційний суд не врахував, що суд першої інстанції, узагальнюючи висновки у справі, вказав, що вся інформація, у спростуванні якої позивачам відмовлено, є оціночними судженнями автора, його суб`єктивною думкою, взагалі не проаналізував поширену інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти.

Зокрема, суди не вказали, чому поширена інформація про позивачів, а саме про те, що вони: «регулярно прогулюють сесії міської ради і засідання комісій..», «утримуються від голосування…», «співпрацюють з організаціями та особами, які причетні до створення та діяльності проросійських терористичних утворень «Л/ДНР», «отримують фінансування з джерел, пов`язаних з РФ і причетних до ухилення від сплати податків та відмивання грошей» тощо, є оціночним судженням та чому їх неможливо перевірити як твердження про факти, оскільки містять конкретну інформацію про факти  і про особу.

Крім того, посилаючись на підтвердження висновків про те, що зазначена інформація є оціночним судженням, на положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, та вказуючи, що позивачі є політичними діячами, а тому межа допустимої критики щодо них є значно ширшою, суди взагалі не навели у своєму рішенні аналізу співставлення поширеної інформації з тим, чи є вона саме критикою               з приводу того, як позивачі виконують свої функції як політичні діячі, чи вона стосується інших фактів, зокрема звинувачення їх у вчиненні злочинів.

Апеляційний суд взагалі не звернув увагу на вказане та не дав оцінку жодній спірній інформації, спір по суті не вирішено, не встановлено, яка поширена інформація є твердженням про факти, а яка - оціночним судженням та чи є критикою діяльності публічної особи, чи звинуваченням її у тих чи інших діях», - зауважив Верховний Суд.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.