ВС висловився щодо стягнення заборгованості за кредитним договором

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 188/1815/17 та встановив, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Обставини справи

Публічне акціонерне товариство комерційний банк, зараз акціонерне товариство комерційний банк, звернулося до суду з позовом до особи про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що  між банком та особою було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти (кредит) у розмірі 21 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Внаслідок неналежного виконання особою своїх кредитних зобов’язань, станом на 30 листопада утворилась заборгованість у розмірі 87 947,62 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 6 979,38 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом 73 246,40 грн; заборгованості за пенею та комісією - 3 295,76 грн; штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 250,00 грн (фіксована частина), 4 176,08 грн (процентна складова).

З урахуванням викладеного АТ КБ просило стягнути з особи на свою користь заборгованість за договором кредиту в розмірі 87 947,62 грн.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, місцевий суд виходив із недоведеності заявлених вимог, оскільки розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є некоректним та має невідповідність з договором, зміст позовної заяви та зміст кредитного договору є різними.

Постановою Дніпровського апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що у заяві позичальника від 12 червня 2008 року сторони узгодили базову процентну ставку за кредитом на момент підписання договору в розмірі 2,5% на місяць на залишок заборгованості.

Крім того у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафів за порушення зобов’язання. Банк, пред’являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом, пеню, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12 червня 2008 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з Тарифів та витягом з Умов ознайомився відповідач, розумів та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі, містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів).

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ у період - з часу виникнення спірних правовідносин (12 червня 2008 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (29 грудня 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

ВС зауважив, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вказане не враховано судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ заборгованості за кредитним договором, що призвело до  неправильного застосування норм матеріального права.

Також ВС підкреслив, що вимоги банку щодо стягнення з особи пені в розмірі розмірі 3 295,76 грн та штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 250,00 грн; штраф (процентна складова) – 4 176,08 грн не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 12 червня 2008 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

З наведених підстав Верховний Суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати штрафів за неналежне виконання зобов’язання.

ВС зазначив, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ до особи про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентах за користування кредитом з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов АТ КБ до особи про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентах за користування кредитом задовольнити частково, стягнувши з особи на користь банку заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5000 грн, та 14 125,00 грн заборгованості по процентах за користування кредитом.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що повинен визначити банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.