Оскарження висновків, викладених в акті перевірки податкового органу: позиція ВС

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № П/811/2893/14.

Обставини справи

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року й ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі № П/811/2893/14 за адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області як правонаступника) про визнання протиправним і скасування акта перевірки та податкового повідомлення-рішення.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування акту перевірки, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, фактично виходив з того, що позивач хибно вважає, що акт перевірки є рішенням суб`єкта владних повноважень та зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для нього. Натомість судами зазначено, що положення статті 56 Податкового кодексу України свідчать, що саме рішення податкового органу, які визначають суми грошового зобов’язання, що підлягають сплаті платником податків, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб’єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Обов’язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

ВС зауважив, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб’єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов’язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування до установлених ними на підставі безпосередньо досліджених доказів обставин.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив, чи може платник податків відповідати за порушення, допущені контрагентом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.