Минюст решил определить, что такое норма права, нормативно-правовой акт и правовой эксперимент

12:47, 23 ноября 2020
Минюст подготовил проект Закона о нормативно-правовых актах, которым решил определить, что такое норма права.
Минюст решил определить, что такое норма права, нормативно-правовой акт и правовой эксперимент
Источник фото: minjust.gov.ua

В Министерстве юстиции разработали проект Закона Украины «О нормативно-правовых актах».

«Настоящий Закон регулирует общественные отношения, связанные с разработкой нормативно-правовых актов, их принятием, вступлением и утратой силы, учетом, регистрацией, реализацией (исполнением) и применением, определяет систему, виды, иерархию нормативно-правовых актов», - отмечается в законопроекте.

Среди принципов нормотворчества предлагается определить верховенство права, куда включить «судебный контроль за нормативно-правовыми актами», демократизим и научную обоснованность.

А среди субъектов нормотворчества определить первыми «Граждан Украины».

Также предлагается дать определение термину «норма права»:

Норма права это общеобязательное правило поведения, которое применяется к неопределенному кругу лиц и рассчитано на неоднократное применение, которое охраняется и обеспечивается субъектами властных полномочий.

Нормативно-правовой акт это официальный документ, принятый субъектом нормотворчества, который устанавливает, изменяет или отменяет нормы права в установленных Конституцией и законами Украины форме и порядке.

В систему нормативно-правовых актов предлагается включить акты нормативного характера органов профессионального самоуправления, предприятий, учреждений, организаций.

Также вводится понятие «правового эксперимента», коим является испытание управленческого решения с целью получения информации о формулированной проблеме.

В законопроекте предусмотрено, что изменения в нормативно-правовые акты Украины вносятся только путем принятия нормативно-правовых актов такого же вида и такой же юридической силы.

Также предусматривается, что законы и другие нормативно-правовые акты не имеют обратного действия во времени, кроме случаев, когда они смягчают или отменяют ответственность лица.

Ниже приводим текст законопроекта от Минюста.

Закон України

«Про нормативно-правові акти»

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Предмет регулювання Закону

  1. Цей Закон регулює суспільні відносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням та втратою чинності, обліком, реєстрацією, реалізацією (виконанням) та застосуванням, визначає систему, види, ієрархію нормативно-правових актів.
  2. Не є предметом регулювання цього Закону міжнародні договори України, рішення та висновки Конституційного Суду України, документи державної політики, акти політичного характеру.
  3. Суспільні відносини, пов’язані із здійсненням народного волевиявлення та стосуються питань нормотворення через референдуми регулюються законами про референдуми.

Стаття 2. Принципи нормотворення

  1. Принципами нормотворення є:

1) верховенство права (складовими якого є юридична визначеність, законність, недопущення свавілля, гарантування дотримання прав людини, рівність перед законом, недопущення дискримінації, судовий контроль за нормативно-правовими актами);

2) гуманізм;

3) демократизм;

4) наукова обґрунтованість;

5) системність та ієрархічність;

6) прозорість і відкритість.

Стаття 3. Суб’єкти нормотворення

  1. Суб’єктами нормотворення є:

1) громадяни України;

2) Верховна Рада України;

3) Президент України;

4) Кабінет Міністрів України;

5) міністерства;

6) інші державні органи та посадові особи, яким відповідно до закону надано повноваження суб’єктів нормотворення;

7) Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим; міністерства Автономної Республіки Крим;

8) територіальні громади, органи місцевого самоврядування;

9) органи професійного самоврядування, підприємства, установи, організації, яким відповідно до закону надано повноваження суб’єктів нормотворення.

Розділ ІІ. Система нормативно-правових актів

Стаття 4. Норма права, нормативно-правовий акт

1.Норма права це загальнообов’язкове правило поведінки, що застосовується до невизначеного кола осіб і розраховане на неодноразове застосування, яке охороняється і забезпечується  суб’єктами владних повноважень.

  1. Нормативно-правовий акт це офіційний документ, прийнятий суб’єктом нормотворення, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у встановлених Конституцією та законами України формі та порядку.

Стаття 5. Система нормативно-правових актів України

1.Система нормативно-правових актів це взаємопов’язана сукупність нормативно-правових актів, яка ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили.

  1. Система нормативно-правових актів України включає:

1) Конституцію України – Основний Закон України;

2) кодекси, закони України;

3) підзаконні нормативно-правові акти:

а) постанови Верховної Ради України нормативного характеру;

б) укази Президента України нормативного характеру;

в) постанови Кабінету Міністрів України;

г) накази нормативного характеру міністерств, акти нормативного характеру інших державних органів;

ґ) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, накази нормативного характеру міністерств Автономної Республіки Крим;

д) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій;      

е) акти нормативного характеру органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

є) акти нормативного характеру органів професійного самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Стаття 6. Кодекс

  1. Кодексом є закон, який об’єднує та систематизує норми права, що належать до певної галузі законодавства або права, і регулює суспільні відносини у відповідній сфері.

Кодекс або повністю поглинає всі норми відповідної галузі або містить основну за обсягом, найважливішу частину таких норм.

В кодексах формулюються норми-принципи, норми-дефініції, норми безпосереднього регулювання або конкретні варіанти поведінки, яких повинні дотримуватися учасники відповідних суспільних відносин.

  1. При прийнятті законів у відповідній сфері повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання відповідних відносин, передбачені кодексом.

Стаття 7. Закон

  1. Законом є нормативно-правовий акт, що приймається Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом, який регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення статусу, загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів таких відносин та відповідальності за порушення зазначених правил.
  2. Порядок прийняття законів регулюється Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України та цим Законом.
  3. Закон має вищу юридичну силу щодо підзаконних актів.                                                                                            

     Стаття 8. Підзаконний нормативно-правовий акт

  1. Підзаконний нормативно-правовий акт це акт, який приймається уповноваженим суб’єктом нормотворення на основі та на виконання Конституції України та законів, міжнародних договорів України, спрямовується на їх реалізацію. Підзаконні акти мають відповідати Конституції та законам, підзаконним актам вищої юридичної сили.

Стаття 9. Юридична сила та ієрархія нормативно-правових актів

  1. Юридична сила це властивість нормативно-правових актів, що визначає їх взаємну ієрархічну підпорядкованість та співвідношення обов’язковості між ними.
  2. В Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:

1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу;

2) закони приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати Конституції та чинним міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

3) укази Президента України, постанови Верховної Ради України нормативного характеру, а також акти інших державних органів нормативного характеру, які відповідно до Конституції та законів України є суб’єктами нормотворення, приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-11 цієї статті;

4) постанови Кабінету Міністрів України приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5-11 цієї статті;

5) накази нормативного характеру міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 6-11 цієї статті;

6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов  Кабінету Міністрів України і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 7, 10 цієї статті;

7) накази нормативного характеру міністерств Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів нормативного характеру міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;

8) розпорядження голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів нормативного характеру міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 10 цієї статті;

9) розпорядження голів районних державних адміністрацій приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України,  міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів нормативного характеру міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів;

10) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативного характеру приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж акти їх виконавчих органів або відповідно розпорядження сільського, селищного, міського голови або голови районної у місті, районної, обласної ради;

11) акти нормативного характеру органів професійного самоврядування/саморегулівних організацій, підприємств, установ, організацій приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів, інших державних органів.

Розділ ІІІ. Планування нормотворчої діяльності

Стаття 10. Планування нормотворчої діяльності

  1. Нормотворча діяльність передбачає розроблення, проведення експертизи, прийняття, нормативно-правового акта, внесення до нього змін, припинення його чинності.
  2. Планування нормотворчої діяльності здійснюється на основі оцінки ефективності застосування законодавства та з метою забезпечення цілісності системи нормативно-правових актів в Україні.
  3. Планування нормотворчої діяльності здійснюється з урахуванням міжнародно-правових зобов’язань України щодо розробки нового чи зміни чинного законодавства України, а також потреби імплементації міжнародного договору України або європейських чи універсальних норм і стандартів, прийнятих міжнародними організаціями, членом яких є Україна або якщо це є вимогою для вступу України до міжнародної організації або співпраці з нею.

Стаття 11.  Перспективне і поточне планування нормотворчої   діяльності

  1. Суб’єкти нормотворення з метою створення єдиної системи нормативно-правових актів, визначення основних напрямів та забезпечення прозорості нормотворчої діяльності, вдосконалення процесу підготовки нормативно-правових актів застосовують перспективне і поточне планування.
  2. У поточних планах (програмах) визначаються перелік нормативно-правових актів, основні етапи та строки їх підготовки, органи, відповідальні за розроблення таких проектів. Поточні плани (програми), як правило, складаються і затверджуються суб’єктом нормотворення на строк до одного року.
  3. Перспективні програми нормотворчої діяльності визначають напрями розвитку правового регулювання суспільних відносин і складаються та затверджуються суб’єктом нормотворення, як правило, строком від трьох років.

Стаття 12. Правовий експеримент

  1. Правовим експериментом є випробування управлінського рішення з метою отримання інформації стосовно формульованої проблеми.
  2. Правовий експеримент полягає в збиранні та вивченні інформації, одержання досвіду щодо реформування певної сфери суспільних відносин, що використовується нормотворчими органами з метою перевірки на практиці ефективності дії норм законодавства і вирішення питання про можливість і доцільність поширення позитивних результатів на всю сукупність учасників відповідних правовідносин, більший територіальний простір або галузь.
  3. Правовий експеримент передбачає:

1) дію експериментальних норм права на обмеженій території держави або відносно невеликого кола суб’єктів;

2) обмеження дії правового експерименту невеликим періодом, як правило одним або кількома роками.

  1. Правовий експеримент може впроваджуватися законом або постановою Кабінету Міністрів України.
  2. Не є правовим експериментом прийняття нормативно-правових актів тимчасового характеру.

Розділ IV. Підготовка проекта нормативно-правового акта

Стаття 13. Нормотворча ініціатива

1. Нормотворчою ініціативою є подання за встановленою Конституцією, законом, іншим нормативно-правовим актом процедурою суб’єктами нормотворення проектів нормативно-правових актів. Суб’єкти нормотворчої ініціативи визначаються Конституцією та законами України.

Стаття 14. Концепція проекту нормативно-правового акта

  1. Проект нормативно-правового акта може готуватися на підставі концепції проекту нормативно-правого акта(за винятком випадків підготовки проекту нормативно-правового акта, що приймається на виконання нормативно-правового акта вищої юридичної сили, а також підготовки нормативно-правового акта про внесення змін), яка окремо розробляється суб'єктом нормотворення або суб'єктом нормотворчої ініціативи.
  2. Під час розроблення концепції проекту нормативно-правового акта:

1) проводиться аналіз суспільних відносин та стану їх правового регулювання;

2) визначається можливість врегулювання відповідних суспільних відносин без прийняття нормативно-правового акта;

3) встановлюються причини необхідності та правові підстави розроблення проекту нормативно-правового акта;

4) визначаються цілі проекту нормативно-правового акта, предмет правового регулювання та основні правові механізми реалізації нормативно-правового акта, обґрунтовується їх ефективність;

5) передбачаються результати виконання нормативно-правового акта;

6) визначаються сума коштів і ресурси, необхідні для виконання нормативно-правового акта.

Стаття 15. Підготовка проекту нормативно-правового акта

  1. Під час підготовки проекту нормативно-правового акта збираються необхідні матеріали та інформація, проводиться правовий моніторинг чинного законодавства з питань, що потребують регулювання, розробляється концепція проекту нормативно-правового акта, готуються текст проекту і пояснювальна записка до нього, здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення його підготовки, проводяться публічні консультації.
  2. Якщо із змісту проекту нормативно-правового акта випливає необхідність у внесенні змін до чинного нормативно-правового акта одного з ним рівня або втраті чинності, його скасуванні, одночасно готується проект відповідного нормативно-правового акта.

Стаття 16. Техніка нормопроектування

1.Проекти нормативно-правових актів розробляються з дотриманням правил техніки нормопроектування, вимоги до якої затверджуються суб’єктом нормотворення. Вимоги до правил техніки нормопроектування проектів актів Верховної Ради України, визначаються Регламентом Верховної Ради України, проектів актів Президента України, визначаються Указом Президента України, проектів інших нормативно-правових актів визначаються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 17. Структура нормативно-правового акта

  1. Обов’язковими складовими закону є назва, статті, прикінцеві положення. Закон може складатися також з:

1) преамбули;

2) розділів, глав, частин статей, пунктів, підпунктів, абзаців, приміток;

3) перехідних положень;

4) додатків.

  1. Кодекс складається з розділів і глав. Кодекс може складатися з книг, які поділяються на розділи та глави. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин.

У загальній частині кодексу містяться завдання, принципи, визначення термінів, інститутів та інші загальні нормативні положення, які характеризуються підвищеною стабільністю і становлять правову основу для застосування норм особливої частини.

В особливій частині кодексу містяться конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання такого нормативно-правового акта, визначення правових наслідків невиконання цих правил.

Загальна та особлива частини повинні бути органічно пов’язані між собою і містити норми, необхідні і достатні для їх застосування залежно від особливостей предмета правового регулювання.

  1. Обов’язковими складовими підзаконного нормативно-правового акта є назва, пункти. Підзаконний нормативно-правовий акт може складатися також з розділів, підрозділів, підпунктів, абзаців, приміток, додатків тощо.

Стаття 18. Прикінцеві положення нормативно-правового акта

  1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять: порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів. У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов’язані з набранням чинності нормативно-правовим актом.

Стаття 19. Перехідні положення нормативно-правового акта

  1. Перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, коли:

1) акт має зворотну дію в часі;

2) акт виконуватиметься поетапно;

3) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим нормативно-правовим актом, встановлювали інший порядок реалізації одних і тих самих прав і свобод та виконання обов’язків;

4) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим нормативно-правовим актом, встановлювали певний статус суб’єктів правовідносин і виникла потреба у підтвердженні набутого раніше статусу;

5) інші нормативно-правові акти або їх окремі положення врегульовують правовідносини, пов’язані з виконанням цього нормативно-правового акта.

Стаття 20. Додаток до  нормативно-правового акта

  1. Додаток до нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною та має таку саму юридичну силу, як і відповідний акт.
  2. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта.
  3. У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися:

зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність у зв’язку з прийняттям  такого акта; строк виконання, перелік суб’єктів, об’єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта тощо.

Стаття 21. Внесення змін до нормативно-правових актів

  1. Зміни до нормативно-правового акта можуть вноситися шляхом зміни окремих його положень або викладення нормативно-правового акта у новій редакції.
  2. Зміни до нормативно-правових актів України вносяться лише шляхом прийняття нормативно-правових актів такого ж виду і такої ж юридичної сили.
  3. Зміни до нормативно-правового акта вносяться тим суб’єктом нормотворення, який прийняв цей акт, або його правонаступником, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

  Розділ V. Розгляд проекту та прийняття нормативно-правового акта

Стаття 22. Подання проекту нормативно-правового акта

  1. Суб’єкт нормотворчої ініціативи подає в установленому порядку суб’єкту нормотворення проект нормативно-правового акта з концепцією (у разі якщо була схвалена концепція), пояснювальною запискою, необхідними довідковими та аналітичними матеріалами, висновками експертиз, якщо такі проводилася.
  2. Проект нормативно-правового акта, виконання якого потребує фінансово-економічних витрат, подається на розгляд суб’єкта нормотворення з необхідними розрахунками витрат та визначенням джерел їх фінансування.
  3. Суб’єкт нормотворчої ініціативи має право відкликати поданий ним проект нормативно-правового акта до початку його розгляду суб’єктом нормотворення.

Стаття 23. Експертиза та публічні консультації щодо проекту нормативно-правового акта

  1. Проекти нормативно-правових актів підлягають обов’язковій правовій експертизі, яка здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
  2. Щодо проектів нормативно-правових актів також можуть бути проведені у встановленому законодавством порядку такі види експертиз:

1) відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС);

2) антикорупційна;

3) фінансово-економічна;

4) екологічна;

5) цифрова;

6) антидискримінаційна;

7) гендерно-правова;

8) на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини тощо.

  1. Публічні консультації щодо проекту нормативно-правового акта проводяться у порядку, визначеному Законом.

Стаття 24. Порядок прийняття нормативно-правового акта

  1. Нормативно-правовий акт за результатами його розгляду приймається уповноваженим на це органом або посадовою особою з додержанням процедури, визначеної Конституцією України та законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 25. Скасування рішення про прийняття проекту нормативно-правового акта

  1. Проект нормативно-правового акта про скасування нормативно-правового акта готується:

1) у разі його невідповідності Конституції та законам України, іншим актам вищої юридичної сили;

2) у інших випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Стаття 26. Підписання  прийнятого  нормативно-правового акта

  1. Офіційний текст прийнятого суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта засвідчується підписом посадової особи (посадових осіб), уповноваженої (уповноважених) на це Конституцією України чи законом. Конституцією України чи законом можуть встановлюватися інші вимоги щодо підписання прийнятих нормативно-правових актів.

Розділ VI. Офіційне оприлюднення нормативно-правового акта

Стаття 27. Офіційне оприлюднення нормативно-правового акта

  1. Нормативно-правові акти після їх прийняття та підписання повинні бути офіційно оприлюднені шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, офіційних електронних виданнях, а також на офіційних вебсайтах державних органів, органів місцевого самоврядування та в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів.
  2. Нормативно-правовий акт може бути офіційно оприлюднений шляхом оголошення через загальнонаціональні канали телебачення і радіо, а також в інший спосіб у випадках, визначених законом.
  3. Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів визначається Конституцією України та цим Законом.
  4. Закони України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх підписання Президентом України. У випадках, передбачених Конституцією України, закони офіційно оприлюднюються Президентом України протягом 10 днів після підписання, а в разі непідписання Президентом України — невідкладно Головою Верховної Ради України.
  5. Інші нормативно-правові акти офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття та підписання.
  6. Офіційними друкованими виданнями для нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і голів місцевих державних адміністрацій є видання, визначені відповідно Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

Офіційними електронними виданнями є офіційний портал Верховної Ради України та Єдиний вебпортал органів виконавчої влади України, офіційні вебсайти державних органів, органів місцевого самоврядування.

  1. Офіційні друковані видання та офіційні електронні видання інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначаються нормативно-правовими актами цих органів.
  2. Офіційне опублікування нормативно-правового акта здійснюється із зазначенням реєстраційного коду в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів.

Стаття 28. Набрання чинності нормативно-правовим актом

  1. Нормативно-правові акти набирають чинності у порядку і в строки, визначені Конституцією України, цим та іншими законами України, але не раніше дня наступного за днем їх офіційного опублікування (оприлюднення).
  2. Закон України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
  3. У випадках, передбачених законом, нормативно-правовий акт або його окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності з дня їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо ними не встановлено інший строк набрання чинності.
  4. Нормативно-правові акти, які підлягають реєстрації, набирають чинності не раніше дня наступного за днем їх внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Стаття 29. Зберігання оригіналів нормативно-правових актів

  1. Прийнятий суб'єктом нормотворення нормативно-правовий акт є оригіналом, який зберігається у встановленому відповідним суб'єктом нормотворення порядку. Всі інші примірники нормативно-правового акта є копіями.

Розділ VII. Облік нормативно-правових актів

Стаття 30. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів

  1. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів – це автоматизована система збирання, накопичення, обліку, реєстрації, підтримання у контрольному стані та зберігання нормативно-правових актів.
  2. Держатель Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів – центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної правової політики.
  3. Адміністратор Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів - визначене держателем Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів державне підприємство, віднесене до сфери його управління, та визначене адміністратором Єдиного державного реєстру, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції цього органу або визначене адміністратором цього реєстру.

Адміністратор Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів здійснює заходи із створення, доопрацювання та супроводження програмного забезпечення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, та здійснює інші заходи технічного адміністрування, визначені Кабінетом Міністрів України та держателем Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

  1. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів ведеться державною мовою.
  2. До Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів включаються нормативно-правові акти, після їх підписання та присвоєння номера.
  3. Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним встановлюється Кабінетом Міністрів України.
  4. Інформація з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів є:

відкритою, безоплатною та загальнодоступною (крім інформації з обмеженим доступом) та підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті держателя Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів;

публічною інформацією у формі відкритих даних та підлягає оприлюдненню  на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційному вебсайті держателя Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та інших нормативно-правових актів.

  1. Порядок доступу до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної правової політики.

Стаття 31. Облік та реєстрація нормативно-правових актів

  1. Нормативно-правові акти підлягають обліку шляхом включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів (крім законів України та постанов Верховної Ради України, указів Президента України), органів професійного самоврядування, підприємств, установ, організацій, яким відповідно до закону надано повноваження суб’єктів нормотворення, підлягають реєстрації шляхом включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Включення нормативно-правового акту до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів є його офіційним оприлюдненням.

Нормативно-правові акти, що містять державну таємницю, включаються до окремого розділу Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Нормативно-правові акти, що містять службову інформацію, включаються до відповідного розділу Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів з обмежувальним грифом «Для службового користування».

  1. Суб’єкт нормотворення зобов’язаний протягом п'яти робочих днів з дня прийняття нормативно-правового акта, а законів України - протягом трьох робочих днів з дня підписання Президентом України подати його держателю Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів для включення до Реєстру.
  2. Держатель Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів протягом трьох робочих днів включає нормативно-правовий акт в Реєстр та присвоює йому реєстраційний номер.
  3. Нормативно-правовий акт, що підлягає державній реєстрації, який у визначений термін не поданий та не включений до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, не має юридичної сили (є недіючим).
  4. Порядок реєстрації нормативно-правових актів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розділ VIIІ. Дія нормативно-правового акта

Стаття 32.  Дія нормативно-правового акта в часі

  1. Дія нормативно-правового акта у часі - це застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
  2. Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і закінчується моментом припинення його чинності.
  3. У разі потреби окремі положення нормативно-правового акта можуть вводитися в дію пізніше дня набрання ним чинності. Введення в дію окремих положень нормативно-правового акта не може передувати дню набрання чинності таким актом. Положення нормативно-правового акта щодо строку та умов введення в дію інших положень нормативно-правового акта набирають чинності одночасно з набранням чинності таким нормативно-правовим актом.
  4. Строк дії може бути визначено для всього нормативно-правового акта або для окремих його частин.
  5. Нормативно-правовий акт діє безстроково, якщо в його тексті не визначено інше.

Стаття 33. Зворотна дія нормативно-правового акта

  1. Зворотна дія нормативно-правового акта у часі – це застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій), правовідносин, що виникли до дня набрання ним чинності (введення в дію).
  2. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 34. Припинення дії нормативно-правового акта

  1. Дія нормативно-правового акта припиняється внаслідок:

1) закінчення строку дії, якщо такий строк було визначено в його тексті;

2) втрати ним чинності;

3) скасування.

  1. Нормативно-правовий акт (крім Конституції і законів України) або окремі його частини визнаються нечинними відповідно до рішення суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Стаття 35. Скасування дії нормативно-правового акта

  1. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, нормативно-правовий акт може бути скасований за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України, голови місцевої державної адміністрації вищого рівня, інших суб’єктів владних повноважень, яким надано право скасовувати нормативно-правові акти, субєктом нормотворення. Нормативно-правовий акт може бути скасований повністю або в окремій частині.
  2. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування. Підставами для скасування нормативно-правового акта є:

1) невідповідність на момент прийняття нормативно-правового акта або його окремих положень Конституції України (за винятком нормативно-правових актів, стосовно яких питання конституційності вирішується Конституційним Судом України);

2) невідповідність на момент прийняття нормативно-правового акта або його окремих положень міжнародним договорам України;

3) невідповідність на момент прийняття нормативно-правового акта законам України;

4) невідповідність на момент прийняття нормативно-правового акта або його окремих положень нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу;

5) недоцільність або неефективність нормативно-правового акта у регулюванні певних суспільних відносин.

  1. У разі скасування нормативно-правового акту, дія нормативно-правового акту або його окремих положень, що діяв (діяли) до прийняття скасованого нормативно-правового акту автоматично не відновлюється. Суб'єкт нормотворення може прийняти рішення про відновлення дії попереднього нормативного акта або його окремих положень, зазначивши про це у рішенні про скасування нормативно-правового акта або шляхом прийняття відповідного нормативно-правового акту.

Стаття 36. Втрата чинності нормативно-правового акта або окремих його положень за рішенням суб’єкта нормотворення, що його прийняв

  1. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність, за рішенням суб’єкта нормотворення, що його прийняв або правонаступника такого суб’єкта. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині.
  2. Суб’єкт нормотворення, що прийняв нормативно-правовий акт, або правонаступник такого суб’єкта може прийняти рішення про визнання зазначеного акта таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині, якщо таким суб’єктом встановлено, що:

1) нормативно-правовий акт не відповідає стану суспільних відносин у певній сфері;

2) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають Конституції України;

3) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають міжнародним договорам України;

4) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають законам України;

5) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.

3. Нормативно-правовий акт або його окремі положення, прийняті для врегулювання суспільних відносин, пов’язаних з настанням певного юридичного факту, втрачають чинність лише після прийняття відповідним суб’єктом нормотворенняакта про втрату чинності такого акта.

  1. У випадках, передбачених Конституцією України, нормативно-правові акти втрачають чинність повністю або в окремій частині відповідно до рішення Конституційного Суду України про їх неконституційність.
  2. Нормативно-правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
  3. Суб’єкт нормотворення, що прийняв нормативно-правовий акт, який втратив чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України, або правонаступник такого суб’єкта не приймає додатково рішення про втрату чинності цим нормативно-правовим актом.

Стаття 37. Зупинення дії нормативно-правового акта

  1. У випадках, передбачених Конституцією, законами України, дію нормативно-правових актів може бути зупинено.
  2. Зупинення дії нормативно-правового акта має наслідком зупинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання зупиненого акта, здійснення повноважень, визначених цим актом.

Стаття 38. Дія нормативно-правового акта в просторі

  1. Дія нормативно-правового акта у просторі залежно від правового статусу суб’єкта нормотворення та його змісту поширюється на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або на певну їх частину.

Стаття 39. Дія нормативно-правового акта за колом суб’єктів

  1. Дія нормативно-правового акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, в тому числі біженців, юридичних осіб, інших суб’єктів правовідносин, осіб, що перебувають на території, на яку поширюється його дія і яких він стосується, крім випадків, передбачених нормативно-правовим актом.

Розділ ІХ. Нормозастосування

Стаття 40. Усунення прогалин при нормозастосуванні. Аналогія права. Аналогія закону

  1. У разі виявлення прогалин (повна або часткова відсутність правових норм, якими, мають бути врегульовані відповідні суспільні відносини) у нормативно-правовому акті суб’єкт нормотворення, який його прийняв, зобов’язаний шляхом прийняття нового нормативно-правового акта внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням норми, яка усуває прогалини.
  2. Органи, якій здійснюють нормозастосування, їх посадові та службові особи мають право застосовувати аналогію закону шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень нормативно-правових актів, які регулюють подібні суспільні відносини, чи аналогію права шляхом застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права лише у випадках, прямо передбачених законом.
  3. Аналогія закону, аналогія права не можуть бути застосовані до суспільних відносин у сфері публічного права.

Стаття 41.  Усунення колізій при   нормозастосуванні. Застосування нормативно-правових актів до усунення колізій

  1. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями, які мають різну юридичну силу, застосовується нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу.
  2. У разі виявлення колізій між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, що набрав чинності пізніше, або положення того нормативно-правового акта, який встановлює спеціальні норми, які деталізують та встановлюють особливості правового регулювання суспільних відносин (далі - спеціальні норми).
  3. Якщо нормативно-правові акти, які суперечать один одному, набрали чинності одночасно, застосовуються відповідні положення Конституції України, нормативно-правового акта вищої юридичної сили або нормативно-правового акта, який встановлює спеціальні норми.
  4. При виявленні колізій між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається нормативно-правовому акту, який встановлює спеціальні норми.
  5. У разі виявлення колізій між положеннями нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення, що його прийняв, вносить відповідні зміни з метою усунення колізій.

Стаття 42. Правовий моніторинг

  1. Правовий моніторинг здійснюється з метою виявлення необхідності та можливості удосконалення чинного або створення нового нормативно-правового акта, усунення колізій та прогалин правового регулювання.
  2. Правовий моніторинг це систематична, комплексна діяльність суб’єктами нормотворення, спрямована на спостереження, аналіз та оцінку законодавства з метою його вдосконалення та прогнозування розвитку.
  3. Правовий моніторинг чинних нормативно-правових актів полягає зокрема у виявлені у них під час застосування недоліків, неоднозначності сприйняття суспільством, проблем із ефективністю правового регулювання, а також спливання строку дії нормативно-правового акта тимчасової дії або акта, пов’язаного з настанням певного юридичного факту.
  4. Комітети Верховної Ради України здійснюють аналіз практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів, їх посадових осіб з питань, віднесених до предметів відання комітетів, готують та подають відповідні висновки та рекомендації на розгляд Верховної Ради України.

Стаття 43. Способи здійснення правового моніторингу

1.Правовий моніторинг здійснюється шляхом:

1) аналітичного узагальнення даних нормозастосовної і судової практики про дію нормативно-правових актів;

2) проведення опитувань громадської думки з приводу змісту і дії нормативно-правових актів;

3) аналітичного узагальнення звернень громадян та їх об'єднань до державних органів, органів місцевого самоврядування;

4) обміну між державними органами, органами місцевого самоврядування інформацією щодо нормозастосування нормативно-правових актів;

5) аналізу і ведення обліку судових актів у справах про оскарження нормативно-правових актів;

6) використання інших способів.

Стаття 44.  Використання результатів правового моніторингу  

  1. За підсумками проведення правового моніторингу готуються інформаційно-аналітичні матеріали про його результати, які оформляються в порядку і строки, встановлені нормативно-правовими актами суб’єктів нормотворення.
  2. В інформації про результати моніторингу повинні бути відображені зокрема показники про кількість нормативно-правових актів, в яких виявлені: колізійні норми; неефективно реалізовані норми; застарілі норми; дублюючі норми; прогалини норм права; корупціогенні норми; надмірна кількість бланкетних і відсильних норм; норми тимчасової дії.
  3. У звіті про правовий моніторинг повинні бути запропоновані заходи щодо підвищення ефективності реалізації нормативно-правового акту або обгрунтована необхідність його зміни, визнання його таким, що втратив чинність, скасування, прийняття нового нормативно-правового акту.
  4. Періодично, але не рідше одного разу на три роки суб'єкт нормотворення або орган, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, готує звіт за результатами правового моніторингу нормативно-правових актів, які на момент моніторингу діють не менше як один рік, та у разі необхідності готує відповідне рішення.

Стаття 45. Моніторинг нормативно-правових актів, включених до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів

  1. Моніторинг нормативно-правових актів, включених до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну правову політику, на постійній основі.
  2. За результатами правового моніторингу нормативно-правових актів, включених до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну правову політику, у разі виявлення  нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції України та законам України, а також, виявлених суперечностей (колізій) має вжити таких заходів:

1) звернутися до суб'єкта нормотворення з пропозицією про необхідність внесення змін до нормативно-правового акта;

2) звернутися до вищестоящого органу щодо внесення змін або скасування відповідного нормативно-правового акта;

3) звернутися до суду;

4) підготувати зміни до такого нормативно-правового акта.

  1. Порядок проведення моніторингу нормативно-правових актів, включених до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 46. Офіційне тлумачення, офіційне роз’яснення, нормативно-правового акта

  1. З метою однакового застосування нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється:

1) офіційне тлумачення;

2) офіційне роз’яснення.

  1. Офіційне тлумачення Конституції України здійснює Конституційний Суд України.
  2. Офіційне роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм, крім норм Конституції України, здійснюється суб’єктом нормотворення щодо власних нормативно-правових актів, а в разі правонаступництва нормотворчих повноважень — відповідним суб’єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного рішення. Офіційне роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм може здійснювати центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної правової політики. Офіційне роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм можуть здійснювати міністерства у визначених сферах державної політики. Роз’яснення не є вирішальними для суб’єктів застосування відповідних нормативно-правових актів.
  3. Комітети Верховної Ради України з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати офіційні роз'яснення щодо застосування положень законів України.
  4. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення не можуть містити норм права.

Розділ Х. Прикінцеві положення

  1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.
  2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк після набрання чинності цим Законом:

1) подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають із цього Закону;

2)привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

3) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Подписывайтесь на наш Telegram-канал, чтобы быть в курсе самых важных событий.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Почему сотрудники киевского метро вышли на митинг и требуют повысить проезд до 21 грн
Почему сотрудники киевского метро вышли на митинг и требуют повысить проезд до 21 грн
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Віталій Галаган
    Віталій Галаган
    суддя Дніпровського районного суду міста Києва
  • Олена Губська
    Олена Губська
    суддя Касаційного адміністративного суду Верховного Суду
  • Яна Іваненко
    Яна Іваненко
    суддя Вищого адміністративного суду України
загрузка...