ВС вказав, чи потрібно адвокату обгрунтовувати витрачений час на надання правової допомоги

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду  у справі № 910/7540/19.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що ПАТ «О» до Північного апеляційного суду подало заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, у зв’язку з розглядом справи.

За результатами розгляду заяви ПАТ «О» про стягнення витрат додатковою Постановою апеляційного господарського суду, заяву ПАТ про розподіл судових витрат у розмірі 983 699,82 грн, задоволено частково. Суд стягнув із ТОВ «Ф» на користь ПАТ «О» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 930 805 грн, в іншій частині заяви – відмовлено.

Не погоджуючись із додатковою постановою апеляційного суду ТОВ «Ф» звернулось до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення, яким заяву ПАТ «О» задовольнити частково та стягнути з позивача на користь відповідача втрати на професійну правничу допомогу у розмірі не більше 98 201 грн.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев’ятої статті 129 цього Кодексу.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).

Отже, зміст вказаної норми свідчить, що для статті 126 і статті 129 ГПК України щодо зменшення судових витрат, які підлягають компенсації, визначено різні критерії щодо можливості такого зменшення.

Колегія суддів у розгляді даної справи, врахувала правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені до стягнення відповідачем 1, пов’язані з розглядом справи в суді першої інстанції, є за певними виключенням обґрунтованими, тобто підтвердженими належними доказами.

Отже, виходячи із того, що законодавством передбачено надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості посилань позивача в частині погодинної оплати. Вказані висновки суду, якими визнано такі доводи необґрунтованими є такими, що відповідають наведеній вище правовій позиції.

Разом із тим, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, що витрати ПАТ «О» пов'язані із наданням професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, визначеної як фіксований гонорар підлягають задоволенню в розмірі 851 100,00 грн.

Так, виходячи з аналізу змісту частини шостої статті 129 ГПК України та враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 12.05.2020 зі справи №904/4507/18, колегія суддів зазначає, що в контексті правовідносин, які склались у даній справі, суд апеляційної інстанції при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу пов'язаних із розглядом справи, в суді апеляційної інстанції повинен був не обмежуватись лише посиланням на те, що вказана сума є "фіксованим гонораром", визначеним відповідачем 1 та адвокатом, а повинен був надати оцінку заявленій ПАТ «О» сумі на предмет її обгрунтованості, необхідності та неминучості, в частині такого перевищення та відповідно оцінити, чи відповідають такі витрати, критерію реальності та розумності їхнього розміру.

Зміст оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції свідчить про те, що висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на вказаних положеннях ГПК України.

Поряд з тим, як свідчать наявні матеріали справи та встановлені апеляційним судом обставини, ПАТ "Оболонь" звертаючись до Північного апеляційного господарського суду із заявою від 13.11.2020, вказувало, що орієнтовний розмір судових витрат, які товариство очікує понести у зв'язку із розглядом справи №910/7540/19 складає лише 400 000,00 грн.

З огляду на зазначене вище, враховуючи ступінь складності спірних правовідносин між учасниками судового процесу (особливості процедури виведення з ринку неплатоспроможного Банку та вирішення правової проблематики, банківське законодавство, щодо визначення переходу прав та обов'язків від банківської установи до юридичної особи, яка не має статусу банку з подальшим відступленням права вимоги фінансовій установі за Кредитним договором, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповнень до них та Договором поруки на загальну суму 247 681 004,94 грн), колегія суддів вважає, що у даному випадку відповідачем 1 доведено, що дійсними і необхідними, які відповідають критерію реальності таких витрат і розумності їхнього розміру виходячи з обставин даної справи є: витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 479  705,18 грн, які складаються з витрат у суді першої інстанції, розрахованих погодинно у розмірі 79 705,18 грн та 400 00,00 грн у суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що враховує суд, вирішуючи, чи є розмір витрат на правничу допомогу обгрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.