Кваліфікація дій особи за статтею 116 КК «умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання»: позиція ВС

Для кваліфікації дій особи за ст. 116 «Умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання» Кримінального Кодексу недостатнім є встановлення у висновку судово-психіатричної експертизи факту ймовірного перебування обвинуваченого під час вчинення злочину у стані фізіологічного афекту (психологічний критерій). Нормативна підстава кваліфікації за вказаною статтею передбачає обов’язкове врахування судом юридичного критерію, а саме раптовості виникнення стану сильного душевного хвилювання та причин його виникнення (протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого). Встановлення юридичного критерію стану сильного душевного хвилювання є компетенцією суду, а не експерта. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу №759/17836/17.

Між обвинуваченим та його дружиною, які перебували за місцем свого проживання, у вечірній час виник словесний конфлікт через ревнощі з боку чоловіка. Цей конфлікт було продовжено у першій половині наступного дня. Після вказаного словесного конфлікту обвинувачений вийшов з кухні у коридор квартири та у своїй сумці взяв ніж, клинок якого має довжину 175 мм, повернувшись до приміщення кухні, де на той момент перебувала жінка, він почав наносити ним численні удари в життєво важливі органи останньої. Після чого він взяв зі столу кухонний ніж, лезо якого має довжину 93 мм, та продовжив наносити численні удари ножем в область тулуба, шиї та обличчя, заподіявши їй тілесні ушкодження, від яких остання померла на місці.

У жертви було виявлено: 18 ран на обличчі, 12 ран на шиї, 9 ран грудної клітки, 3 рани на животі, 6 ран на руках, 1 садно на стегні, сліпе поранення тазу. За вироком Святошинського районного суду міста Києва обвинуваченого засуджено за ч. 1 ст. 115 КК (умисне вбивство). Ухвалою Київського апеляційного суду рішення залишено без зміни.

Постановою ВС вказану ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ставив вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилався на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.  

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність захисник обґрунтовує тим, що апеляційний суд не взяв до уваги досліджений висновок судової психолого-психіатричної експертизи, на яку, як на підставу скасування вироку, та на допит судового експерта сторона захисту посилалася в апеляційній скарзі.

В обґрунтування порушення права на захист захисник вказав на те, що в період часу з 25 грудня 2015 року по 20 грудня 2017 року захисник не мав чинного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а тому, не будучи адвокатом, не мав права здійснювати функції та повноваження захисника засудженого, що відображено у Єдиному державному реєстрі адвокатів України. На переконання захисника, у результаті недосконалих дій було погіршено становище засудженого.

Вказано захисником і про те, що апеляційний суд проігнорував доводи апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який частково підтримав касаційну скаргу, просив лише пом`якшити призначене покарання та не скасовувати судові рішення, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає на таких підставах.

Приймаючи вказане рішення, колегія суддів ККС, зокрема, визнала необґрунтованими доводи у касаційній скарзі про неправильність кваліфікації дій чоловіка у зв’язку з тим, що засуджений перебував у момент вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 116 КК. Суд апеляційної інстанції не погодився з твердженнями сторони захисту про те, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 116 КК, оскільки на час вчинення злочину останній перебував у стані афекту з огляду на те, що сильне душевне хвилювання як факультативна ознака суб’єктивної сторони складу злочину – це емоційно-психічний стан особи, спричинений протиправною (аморальною) поведінкою потерпілої особи або психотравмуючою ситуацією, за яких особа частково втрачає можливість усвідомлювати власні діяння та (або) керувати ними, що може позначатися на кваліфікації злочину, визначенні виду або розміру покарання та застосуванні інших заходів кримінально-правового впливу.

Колегія суддів апеляційного суду також зазначила, що обов’язковою умовою юридичної кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 116 КК є невчинення умисного вбивства в стані фізіологічного афекту, що є суто медичним, психологопсихіатричним критерієм, а в стані сильного душевного хвилювання, що є критерієм кримінально-правовим, за яким кваліфікація дій винного за вказаною статтею можлива лише у разі, якщо стан сильного душевного хвилювання раптово виник внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. При цьому встановлення фактичних даних, які б свідчили про наявність обставин, передбачених ст. 116 КК, і які могли б викликати у винного стан сильного душевного хвилювання, є компетенцією суду. Вказані мотиви ґрунтувалися на дослідженні висновку судово-психіатричного експерта, відповідно до якого обвинувачений у період часу, до якого відноситься діяння, та у теперішній час не виявляв та не виявляє ознак будь-якого психічного розладу. За своїм психічним станом на період часу, до якого відноситься діяння, та на теперішній час міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час чоловік за своїм психічним станом може правильно сприймати обставини, які мають значення для провадження і давати про них свідчення. З огляду на його психічний стан, з обвинуваченим можуть проводитися слідчі дії і він може брати участь у судовому засіданні.

У теперішній час чоловік не виявляє ознак будь-якого психічного розладу, за своїм психічним станом не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. У період часу, до якого відноситься діяння, обвинувачений не перебував у стані тимчасового хворобливого порушення психічної діяльності. У зазначеному висновку психолог-експерт вказала, що нещодавнє перебування обвинуваченого протягом тривалого періоду в місцях проведення АТО, зокрема, психологічні зміни, які спостерігали свідки в перший після повернення період (знервованість), могли непрямо вплинути на полегшеність реалізації агресивних дій. Експерт дійшла висновку, що всі перелічені нею обставини дозволяють стверджувати з найбільшою вірогідністю, що у період учинення правопорушення обвинувачений перебував у стані фізіологічного афекту, який суттєво вплинув на його свідомість та діяльність, певним чином обмежуючи їх повноту та контрольованість. Стан афекту може розглядатися як психологічна передумова кваліфікації стану «сильного душевного хвилювання» в юридичному формулюванні. У судовому засіданні як суду першої інстанції, так і апеляційного суду експерт-психолог підтвердила свій висновок, викладений у психологічній частині даної експертизи, а також додала, що обвинувачений у стані фізіологічного афекту наніс потерпілій 47 ран у короткий термін і ще дві рани 28 (позажиттєві) він наніс пізніше іншим знаряддям злочину, коли вийшов зі стану фізіологічного афекту. Свої висновки вона базувала на висновку судово-медичної експертизи та поясненнях обвинуваченого. Колегія суддів не встановила в матеріалах кримінального провадження будь-яких відомостей про протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу засудженого з боку потерпілої. Вважалося, що саме по собі бажання особи пожити нарізно, розлучитися чи навіть подружня зрада, про наявність якої відомо лише зі слів засудженого, не може бути визнано достатньою підставою для юридичного визначення настання стану сильного душевного хвилювання, бо не є ні протизаконним насильством, ні систематичним знущанням, ні тяжкою образою в правовому значенні цих термінів. Врахувавши те, що обвинувачений заподіяв потерпілій не менше 49 ножових поранень, у тому числі проникаючих у грудну клітину, шию, черевну порожнину, від чого і настала її смерть, апеляційний суд правильно погодився з висновком суду першої інстанції про те, що чолвоік вчинив саме умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 115 КК.

Крім того, судово-психіатрична експертиза, на яку посилається сторона захисту, позбавлена висновку про наявність у діях засудженого фізіологічного афекту або сильного душевного хвилювання, що позбавляє можливості юридичного аналізу. До того ж в суді першої інстанції не ставилося питання про призначення додаткової експертизи. Суд вказав, що разом з цим показання експерта підлягали дослідженню в загальному порядку та не могли бути визначальними при кваліфікації дій засудженого. Тому, в апеляційного суду не було підстав для перекваліфікації дій засудженого, про що наведено вичерпні мотиви прийнятого рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.