У парламенті хочуть зобов’язати супермаркети переукласти всі свої договори з постачальниками: які умови заборонять

11:13, 13 октября 2021
Депутатам не подобаються торговельні звичаї, що склалися в ритейлі, тому вони нададуть торговцям півроку на переукладення всієї договірної бази.
У парламенті хочуть зобов’язати супермаркети переукласти всі свої договори з постачальниками: які умови заборонять

Народні депутати вирішили змінити господарські взаємовідносини між торговими мережами, постачальниками та виробниками. Задля цієї благородної мети в парламенті зареєстрований законопроект «Про основні засади торговельної діяльності харчовими продуктами» № 6155 від 08.10.2021.

Якщо закон ухвалять, то всім постачальникам та покупцям доведеться переглянути всі свої господарські договори, оскільки прикінцевими положеннями законопроекту передбачено, що умови договорів, які були укладені до набрання чинності цим Законом, повинні бути приведені у відповідність до вимог цього Закону протягом ста вісімдесяти днів з дня набрання чинності Законом.

Такою нормою намагаються забезпечити механізм захисту від уникнення торговельними мережами відповідальності за взяті зобов'язання через схему залучення підприємств-посередників.

Законопроектом пропонується визначити граничні терміни відстрочки оплати за отримані від постачальника товари. У той же час, щоб уникнути можливих прийомів для затримок виплат за отримані товари, законопроектом визначається, що поставлені торговельній мережі товари підлягають оплаті у встановлений термін, який розпочинається з дня їх фактичного отримання.

За порушення строків розрахунків на законодавчому рівні встановлюється розмір пені за кожен день прострочення, а у разі прострочення понад тридцять календарних днів - додаткове стягнення штрафу.

Законопроектом вводиться обмеження на сумарний обсяг усіх виплат постачальником харчових продуктів на користь торгових мереж.

Ініціатори законопроекту пояснюють це метою протидії, по суті, безвідсотковому кредитуванню торговельних мереж за рахунок виробників.

При цьому, визначається, що рекламні, маркетингові, логістичні послуги, послуги з підготовки, обробки, пакування харчових продуктів, інші послуги, пов’язані із реалізацією харчових продуктів кінцевому споживачу, можуть надаватися суб’єктом торговельної діяльності виключно на підставі укладеного з постачальником харчових продуктів договору про торговельне співробітництво. Такий договір укладається сторонами у письмовій формі та винятково на добровільних засадах.

У договорі про торговельне співробітництво (щодо надання рекламних, маркетингових, логістичних послуг, послуг з підготовки, обробки, пакування харчових продуктів, інші послуг, пов’язаних із реалізацією харчових продуктів кінцевому споживачу) обов’язково мають бути визначені:

- перелік послуг, що надаються за договором;

- зміст кожної послуги, її мета, харчові продукти, яких вона стосується, а також ціна кожної із послуг;

- порядок (умови) надання послуги;

- строки надання послуги;

- вартість кожної окремої послуги;

- умови, порядок та строки розрахунків за надану послугу;

- відповідальність сторін у разі невиконання своїх зобов’язань;

- інші умови, визначені сторонами або законодавством.

Суб’єкту торговельної діяльності забороняється нав’язувати надання будь-яких послуг або комплексу послуг продавцю (постачальнику) харчових продуктів.

Вартість послуг, наданих згідно з договором про торговельне співробітництво за певний період часу, не може перевищувати десяти відсотків загальної вартості харчових продуктів, які були поставлені на підставі всіх укладених між такими суб’єктами господарювання договорами купівлі-продажу (поставки) за цей же період часу.

У разі перевищення зазначених обмежень відповідна різниця підлягає поверненню суб'єкту торговельної діяльності протягом 10 календарних днів.

Окремо визначені умови, які забороняється встановлювати у договорі купівлі-продажу (поставки) харчових продуктів, зокрема, які передбачають:

1) оплату постачальником включення продукту до асортименту (зміну асортименту) харчових продуктів суб’єкта торговельної діяльності;

2) відшкодування постачальником харчових продуктів витрат у зв'язку з втратою або пошкодженням харчових продуктів цпісля переходу права власності на такі товари, за винятком випадків, якщо втрата або пошкодження сталися з вини такого постачальника харчових продуктів;

3) відшкодування постачальником харчових продуктів витрат, пов'язаних з утилізацією або знищенням непроданих харчових продуктів, крім випадків, пов'язаних з утилізацією харчових продуктів через їхню невідповідність нормам безпечності та якості, ризик для життя чи здоров’я споживачів, через виробничі недоліки;

4) стягнення з постачальників харчових продуктів штрафу, що не стосується якості, кількості та строків поставок харчових продуктів, більше ніж 1% від суми вартості харчових продуктів, що поставляються;

5) застосовування взаємозаліків при розрахунку за поставлені харчові продукти. Всі розрахунки між сторонами договору повинні здійснюватися винятково в грошовій формі;

6) повернення постачальнику харчових продуктів поставлених харчових продуктів або їх заміну, за винятком випадків, якщо таке повернення або заміна обумовлені неналежною якістю харчових продуктів, їх пошкодженням, що сталося з вини постачальника таких харчових продуктів;

7) встановлення дискримінаційних умов для різних постачальників однакових за якістю харчових продуктів;

8) встановлення умов, згідно з якими постачальник харчових продуктів може залучатися без винагороди до діяльності суб’єкта торговельної діяльності;

9) можливість скасування поставок харчових продуктів, що швидко псуються, крім випадку коли про таке скасування повідомляється не менше ніж за 30 календарних днів до дати постачання;

10) заборону на укладення договорів купівлі-продажу (поставки) харчових продуктів з іншими суб’єктами господарювання, а також будь-які штрафні санкції або інші негативні наслідки за укладення таких договорів;

11) можливість зміни в односторонньому порядку умов договору купівлі-продажу (поставки) харчових продуктів, зокрема, які стосуються періодичності, способу, місця, строків (періодів) чи обсягів поставки, умов щодо якості, оплати або цін (вартості).

Зазначені умови договору купівлі-продажу (поставки) харчових продуктів є нікчемними.

Також проектом Закону передбачено, що суб'єкт торговельної діяльності, що володіє торговельною мережею, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями суб'єктів торговельної діяльності, що пов'язані із ним відносинами контролю (у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Чим пояснюється необхідність вищезазначених норм

Автори законопроекту зазначають, що на сьогоднішній день одним з основних каналів збуту вироблених харчових продуктів на внутрішньому ринку України є їх реалізація через великі торговельні мережі – ритейл (мережеві супермаркети, гіпермаркети, «суперстори» тощо), який полегшує доступ громадян до ширшого асортименту харчових продуктів.

Проте умови співпраці ритейлерів із контрагентами свідчать про застосування практик недобросовісної конкуренції, які суперечать звичаям ділового обороту.

Непропорційність сил між постачальниками та торговельними мережами призвела до певних зловживань і застосуванню недобросовісних та несправедливих практик з боку останніх, яким неможливо протистояти виключно за допомогою законодавства про захист конкуренції.

Серед таки зловживань депутати виділяють такі:

  1. Необґрунтованість відтермінування платежів за поставлену продукцію. Непоодинокі випадки, коли постачальник, зокрема сільськогосподарської продукції, отримує грошові кошти за проданий товар через 90 днів (у деяких випадках строки оплати сягають 120 днів) після його передачі торговельній мережі, що призводить до постійного дефіциту обігових коштів у виробників, за рахунок яких, фактично, відбувається безвідсоткове кредитування торговельних мереж. Окрім того, більшість торговельних мереж у договорах поставки однорідних товарів (курячі яйця, молочна продукція, хлібобулочні вироби) з різними постачальниками встановлюють різні терміни оплати. Законодавство не містить жодних обмежень.
  1. Співпраця з торговельною мережею дуже часто ставиться в залежність від згоди постачальника замовляти та оплачувати мережі додаткові різноманітні стимулюючі, маркетингові, логістичні та інші послуги, розмір платежів за якими встановлюється торговою мережею в односторонньому порядку. Зазвичай такі послуги фактично не надаються або їх вартість не порівнянна з сумою коштів, які постачальник зобов’язаний заплатити. Відмова виробника від отримання вказаних додаткових послуг фактично означає припинення будь-якої подальшої співпраці з торговою мережею. Постачальники у більшості випадків не можуть впливати на умови договорів поставок, які їм пропонує мережа.
  1. Ризики, пов’язані з поверненням непроданої продукції. Мережі зобов’язують постачальників забирати нереалізований товар за свій рахунок і встановлюють штрафи за порушення. Крім того, невивезення постачальником товару надає мережі право притримати оплату. Виробники змушені йти на такі вимоги задля збереження подальшої співпраці між сторонами.

Мережева торгівля в Україні займає більше 80% усієї торгівлі у великих містах. Таким чином, якщо виробник/постачальник має на меті постачання продовольчих товарів у межах великих міст, то у нього немає альтернатив мережевим супермаркетам, гіпермаркетам тощо. Постачальники та торгові мережі для регулювання своїх взаємовідносин використовують загальні норми цивільного законодавства та договори купівлі-продажу, умови яких, як правило, постачальники не можуть змінювати через нерівність економічного становища та «ринкову силу» торговельних мереж.

Наразі на законодавчому рівні відсутня комплексна регламентація взаємовідносин між виробниками та торговельними мережами, яка б враховувала державну політику у процесі реалізації харчових продуктів.

У парламенті вважають, що реалізація передбачених проектом законодавством положень сприятиме покращенню рівня платіжної дисципліни у сфері торговельної діяльності харчовими продуктами, зменшенню кількості конфліктних ситуацій, які виникали з цього приводу між суб’єктами господарювання, а також дозволить суб’єктам господарювання більш чітко прогнозувати свою діяльність.

Також Міністерство юстиції хоче, щоб за ігнорування обов’язку інформування другого з батьків про тимчасовий виїзд дитини за кордон виплачувалися штрафи.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Нещеплених не допустять до роботи та навчання: чому у Києві протестували
Нещеплених не допустять до роботи та навчання: чому у Києві протестували
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Віктор Остапук
    Віктор Остапук
    член Ради суддів України, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
  • Олеся Артоуз
    Олеся Артоуз
    суддя Запорізького окружного адміністративного суду
  • Олена Пилипенко
    Олена Пилипенко
    суддя Шостого апеляційного адміністративного суду
  • Ігор Федотов
    Ігор Федотов
    суддя Шостого апеляційного адміністративного суду
загрузка...