ТЦК указывал, что не имеет полномочий предоставлять отсрочку от призыва мужчине, содержащему родителей с инвалидностью – что решил суд, учитывая изменение правового регулирования

15:22, 24 июня 2024
Суд отметил, что, учитывая установленные обстоятельства и изменение правового регулирования при рассмотрении дела, эффективным способом защиты нарушенного права истца является обязательство ТЦК рассмотреть заявление истца и принять решение о предоставлении отсрочки от призыва.
ТЦК указывал, что не имеет полномочий предоставлять отсрочку от призыва мужчине, содержащему родителей с инвалидностью – что решил суд, учитывая изменение правового регулирования
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

7 июня 2024 года Черкасский окружной административный суд рассмотрел дело №580/3541/24, которое касалось обязанности ТЦК принять решение о предоставлении отсрочки мужчине, удерживающему родителей с инвалидностью. Дело примечательно тем, что иск был подан до принятия изменений в законодательство о мобилизации, а рассмотрение завершено уже после вступления изменений в силу. Дело касалось того, должен ли ТЦК решать вопрос предоставления отсрочки.

Обставини справи

У квітні 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся чоловік, який просив визнати протиправною бездіяльність Черкаського РТЦК щодо нерозгляду заяви від березня 2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В обґрунтування позову вказав, що його батьки є особами з інвалідністю 2 групи. Інших осіб, які маю відповідно до закону утримувати батьків позивача немає. Тому, на думку позивача, він має право на отримання відстрочки від призову під час мобілізації.

Він звернувся до Черкаського РТЦК із заявою та відповідними документами. Однак на вказану заяву отримав відповідь, якою позивачу роз`яснено про необхідність особисто прибути до ТЦК для оформлення відстрочки. Бездіяльність щодо надання відстрочки позивач вважає протиправною, а тому просить задовольнити позов.

28 травня ТЦК подав суду відзив, в якому вказав, що абз. 9 п.11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ №154 від 23 лютого 2022 року, визначає, що районні ТЦК оформлюють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку. Отже, РТЦК та СП законодавчо уповноважений лише на оформлення відстрочок, наданих у встановленому порядку.

Повноваження надавати відстрочку від призову під час мобілізації належать районним військовим адміністраціям, а не РТЦК та СП.

Порядок надання відстрочки військовозобов`язаним встановлено мобілізаційною директивою Генерального штабу Збройних Сил України №322/2/2180дск, якою визначено, що заяви військовозобов`язаних про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ТЦК направляє до місцевого органу виконавчої влади із приєднаними документами, які підтверджують право військовозобов`язаних на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації.

Заяви на відстрочку на ім`я начальника районної військової адміністрації (визначеної форми на затвердженому бланку) оформлюються після уточнення військово-облікових ознак у разі прибуття військовозобов`язаного за викликом до ТЦК. Після розгляду заяв місцевими органами виконавчої влади та надходження документів, ТЦК виконує рішення щодо відстрочки, прийняті місцевими органами виконавчої влади.

З огляду на викладене, ТЦК зазначає, що не має повноважень надавати відстрочку від призову, не відмовляв позивачу в оформленні відстрочки та повідомив позивачу про необхідність прибути до ТЦК з документами, які підтверджують право військовозобов`язаного на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації.

Оскільки позивач не прибув до ТЦК, не писав заяви на відстрочку встановленої форми, така заява не була направлена в РВА, рішення щодо можливості надання відстрочки позивачу прийняте не було, а тому у ТЦК відсутні підстави для оформлення відстрочки.

Що вирішив суд

Статтею 23 Закону №2232-XII про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, абз.11 ч.1 ст.23 Закону №2232-XII (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Оцінюючи доводи позивача щодо бездіяльності Черкаського РТЦК у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, суд зазначає таке.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабміну від 30 грудня 2022 №1487.

Відповідно до підп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в 7-денний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в 7-денний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Як установлено судом, позивач засобами поштового зв`язку 14.03.2024 надіслав до Черкаського РТЦК заяву, в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із наявністю обох батьків з інвалідністю 2 групи.

Отримання відповідачем вказаної заяви підтверджується його листом від 22.03.2024 №2/690.

Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 Положення про ТЦК, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 23.02.2022 №154 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), ТЦК є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції ТЦК, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Суд зазначає, що станом на час подання позивачем заяви (14.03.2024) порядок надання відстрочки було встановлено мобілізаційною директивою Генерального штабу Збройних Сил України від 22.06.2015 №322/2/2180дск, якою визначено, що заяви військовозобов`язаних про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ТЦК направляє до місцевого органу виконавчої влади із приєднаними документами, які підтверджують право військовозобов`язаних на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації. Після розгляду заяв місцевими органами виконавчої влади та надходження документів, РТЦК та СП реєструє їх встановленим порядком та виконує прийняті місцевими органами виконавчої влади рішення.

За аналізу наведених норм, вбачається, що відповідач, отримавши заяву позивача з доданими документами, мав обов`язок направити її до місцевого органу виконавчої влади із приєднаними документами для прийняття відповідного рішення.

Разом з цим, відповідач на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів у відповідь направив листа від 22.03.2024 №2/690, яким повідомив, що для підтвердження права на відстрочку від призову у зв`язку з мобілізацією позивачу необхідно особисто з`явитись в ТЦК з оригіналами документів які дають право на відстрочку від призову.

Суд враховує, що бездіяльність це невчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації встановленим порядком.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 14.03.2024 про надання відстрочки від призову під час мобілізації.

Разом з тим, під час розгляду справи змінилось правове регулювання спірних правовідносин.

Так, Законом від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» внесено зміни у Закон №3543-ХІІ та за наведеними позивачем підставами відстрочки викладено п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ у такій редакції:

«Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю».

Крім того, постановою Кабінету Міністрів від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким зокрема, визначено процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.

На підставі п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) ТЦК (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до п.58, 60 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, станом на час розгляду справи, рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації приймається комісією, створеною при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), за наслідками розгляду відповідних документів військовозобов`язаних.

На підставі ч.2 ст.5 КАСУ захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також, відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАСУ у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17 викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом».

В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, вказано: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Як зазначено вище, нормативно-правовими актами, якими регулюються умови та порядок надання відстрочки від призову під час мобілізації є ст.23 Закону №3543-ХІІ та Порядок №560.

Враховуючи, встановлені судом обставини та наведені норми законодавства України, у тому числі зміну правового регулювання під час розгляду справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 14.03.2024 та прийняти рішення щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком №560.

Відтак, позовні вимоги чоловіка підлягають задоволенню повністю.

Автор: Наталья Мамченко 

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.

Ответственности за нарушение правил военного учета не избежать – эфир на Право ТВ
Telegram канал Sud.ua
Ответственности за нарушение правил военного учета не избежать – эфир на Право ТВ
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Руслан Князевич
    Руслан Князевич
    член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики
  • Світлана Кулікова
    Світлана Кулікова
    суддя Київського апеляційного суду
  • Валерій Кузьменко
    Валерій Кузьменко
    суддя Окружного адміністративного суду міста Києва
  • Юрій Чумак
    Юрій Чумак
    суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді