УПК не дает суду полномочий до вынесения приговора оценивать решение следователя и прокурора, поскольку это выходит за пределы компетенции суда на стадии подготовительного заседания – Верховный Суд

Суд не учел, что УПК не дает суду полномочий до вынесения приговора оценивать решение следователя, прокурора, следственного судьи, поскольку выяснение таких обстоятельств выходит за пределы компетенции суда на стадии подготовительного судебного заседания, а также то, что суд не наделен правом исследовать доказательства, касающиеся этих решений, так как такие обстоятельства могут быть исследованы судом в ходе судебного разбирательства. Об этом указал Верховный Суд коллегией судей Второй судебной палаты Кассационного уголовного суда в постановлении от 26 сентября 2024 года по делу №161/6643/22.

Коллегия судей ВС указала, что суд первой инстанции пришел к преждевременному выводу о закрытии уголовного производства в связи с истечением срока досудебного расследования, поскольку такое решение в данном конкретном случае требует исследования доказательств, что стадией подготовительного судебного заседания не предусмотрено.

Также ВС отметил, что срок со дня вынесения постановлений прокурора об остановке уголовного производства по подозреваемому к вынесению постановления о возобновлении этого уголовного производства не должен включаться в срок досудебного расследования.

Зміст оскаржених судових рішень

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 липня 2023 року кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК, закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення про підозру, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 січня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду – без зміни.

Суд першої інстанції встановив, що 10 березня 2022 року у цьому кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування, а отже всі слідчі та процесуальні дії після вказаної дати, як і звернення до суду з обвинувальним актом, є такими, що здійснені поза межами строку досудового розслідування.

Суд критично оцінив постанову прокурора від 28 лютого 2022 року про зупинення досудового розслідування, оскільки в матеріалах провадження відсутні обставини, які би вказували, що підозрюваний без поважних причин не з`явився на виклики прокурора від 24 та 25 лютого 2022 року, внаслідок чого був оголошений у розшук. Органу досудового розслідування було відомо місцезнаходження підозрюваного, оскільки останньому був обраний запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, а доказів направлення йому прокурором повісток про виклик надано не було. Тому суд вважав, що досудове розслідування було зупинено безпідставно, а отже, його строк закінчився саме 10 березня 2022 року.

Оскільки обвинувальний акт до суду надійшов лише 30 травня 2022 року, кримінальне провадження було закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким рішенням.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що апеляційний суд не дав належної оцінки твердженням прокурора про наявність винятків при застосуванні п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, які стосуються і цього кримінального провадження, тобто, вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, що є додатковим об`єктом скоєних ним дій. А тому це кримінальне провадження не могло бути закрите з цієї підстави.

Позиція Верховного Суду

У касаційній скарзі прокурор порушує питання безпідставне закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Положеннями наведеної норми процесуального закону (в редакції, яка діяла на момент вчинення процесуальних дій у даному кримінальному провадженні) визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно ч. 5 ст. 219 КПК строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював свою позицію про обрахування строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому було винесено постанову прокурора про зупинення досудового розслідування з подальшим її скасуванням (постанови від 18 травня 2023 року справа № 760/28605/21, від 6 червня 2023 року справа № 343/828/22). Зокрема, ВС зробив висновок, що скасування постанови про зупинення досудового розслідування і відновлення досудового розслідування має очевидно різні правові наслідки, адже строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування включається у строк досудового розслідування, тоді як строк із дня винесення такої постанови до винесення постанови про відновлення кримінального провадження у строк досудового розслідування не включається, що прямо впливає на визначення дати його закінчення.

У кримінальному провадженні, яке розглядається, встановлено, що 28 лютого 2022 року прокурором була винесена постанова про оголошення в розшук підозрюваного та зупинення досудового розслідування. Постановою цього ж прокурора від 15 березня 2022 року досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено.

Надалі, 16 березня 2022 року прокурор виніс постанову про оголошення в розшук підозрюваного та зупинення досудового розслідування.

На вказані постанови про зупинення досудового розслідування підозрюваний подав скаргу до суду, де просив визнати їх незаконними, невмотивованими та скасувати.

За результатами розгляду скарги ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 квітня 2022 року провадження за цією скаргою було закрито на підставі ст. 305 КПК, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні вже відновлено. Тобто, незважаючи на те, що слідчий суддя в мотивувальній частині своєї ухвали констатував, що вказані постанови прокурора винесені неналежним чином, однак ці постанови не були скасовані, у тому числі з підстав їх незаконності.

Таким чином, враховуючи положення ч. 5 ст. 219 КПК та усталену практику ВС, строк із дня винесення постанов прокурора про зупинення кримінального провадження щодо підозрюваного до винесення постанови про відновлення цього кримінального провадження не повинен включатися у строк досудового розслідування, на що звертав увагу у своїй апеляційній скарзі прокурор.

Крім того, аналогічна позиція висловлена в постановах об`єднаної палати ККС ВС (від 1 квітня 2024 року справа №178/50/20, від 9 вересня 2024 року справа №759/7254/22 (станом на 22 жовтня не опублікована в Реєстрі судових рішень – прим. ред.), де міститься висновок, що в період часу з моменту прийняття прокурором постанови про закриття кримінального провадження, у якому особі було повідомлено про підозру, до моменту скасування такої постанови прокурором вищого рівня досудове розслідування не здійснюється. Відповідно цей період не зараховується до строку досудового розслідування.

Незважаючи на це, суд першої інстанції, при наявності нескасованих постанов прокурора про зупинення кримінального провадження, включив цей період у строк досудового розслідування, мотивувавши своє рішення тим, що постанова від 28 лютого 2022 року про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук була передчасною.

Роблячи такий висновок, суд послався на те, що підозрюваному під час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 28 лютого 2022 року. Жодних належних та допустимих доказів того, що 24 та 25 лютого 2022 року прокурором з дотриманням вимог ст.ст. 133-137 КПК надсилалися повістки про виклик підозрюваного, матеріали провадження не містять. Не надано прокурором і будь-яких інших даних про те, що підозрюваному було відомо з інших джерел про його виклик на вказані дати. Суд проаналізував зміст постанови прокурора про зупинення досудового розслідування від 28 лютого 2022 року та критично поставився до твердження, що місце перебування підозрюваного органу досудового розслідування було невідоме.

З огляду на це, суд зробив висновок про відсутність обставин, які би вказували, що підозрюваний без поважних причин не з`явився на такі виклики, а також відсутність підтвердження того, що слідчий виконав усі можливі та необхідні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, які є необхідними для зупинення досудового розслідування на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що таке рішення суду першої інстанції є передчасним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що під час підготовчого засідання суд дослідив надані сторонами матеріали провадження та вдався до аналізу постанов прокурора про зупинення кримінального провадження, а також ухвали слідчого судді від 7 квітня 2022 року.

За змістом статей 314, 315 КПК, підготовче судове засідання є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду, під час якого має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.

Отже, під час проведення підготовчого засідання, суд не зважив на те, що норми чинного КПК України не надають суду повноважень до ухвалення вироку оцінювати рішення слідчого, прокурора, слідчого судді, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого судового засідання, а також те, що суд не наділений правом досліджувати докази, що стосуються цих рішень, так як такі обставини можуть бути досліджені судом під час судового розгляду.

Колегія суддів з огляду на наведене зауважує, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, оскільки таке рішення у даному конкретному випадку вимагає дослідження доказів, що стадією підготовчого судового засідання не передбачено.

Апеляційний суд не спростував належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними тим, що наведені в касаційній скарзі. Натомість він повторив помилку суду першої інстанції, навівши в ухвалі аналіз процесуальних рішень, прийнятих прокурором та слідчим суддею, та дійшов передчасного висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції мало місце неправильне трактування судової практики, що призвело до передчасного висновку про дотримання вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції при винесенні рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з пропуском прокурором процесуального строку звернення до суду з обвинувальним актом.

Таким чином, колегія суддів ВС констатує наявність вищенаведених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ст. 412 КПК є підставами для скасування судового рішення, а тому касаційна скарга прокурора в цій частині підлягає до задоволення.

Разом із тим, доводи прокурора про те, що підозрюваний вчинив особливо тяжкий злочин, додатковим об`єктом якого є життя та здоров`я особи, що не дає підстави для закриття кримінального провадження внаслідок закінчення строків досудового розслідування, є безпідставними.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Викладене у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК поняття «злочину проти життя та здоров`я особи» охоплює не тільки злочини, передбачені в розділі II Особливої частини КК, а також включає й інші склади злочинів, у яких додатковим об`єктом посягання є життя та здоров`я особи. У той же час, ця особа має бути конкретно визначена, тобто, саме її життю або здоров`ю має бути заподіяна шкода. Гіпотетичне заподіяння шкоди невизначеному колу осіб не може вважатися таким, що підпадає під визначення додатково об`єкта в контексті наведеної норми процесуального закону.

Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 лютого 2023 року у справі № 932/8842/20, а також в інших судових рішеннях суду касаційної інстанції, зокрема у постанові від 6 червня 2023 року та інших.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 9 вересня 2021 року підозрюваному було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 3 ст. 307 КК України. Згідно інкримінованих фактичних обставин, дії порушували правовий режим обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Йому інкримінувалося незаконне вирощування рослин коноплі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з метою збуту, а також незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах. Ці дії не були направлені на конкретну особу та не спричинили наслідки у виді заподіяння шкоди життю та здоров`ю особи. Тобто, у даному випадку додатковий об`єкт посягання, який підходить під поняття «злочину проти життя та здоров`я особи» у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК відсутній.

Тому доводи прокурора в цій частині є неприйнятними.

Урахувавши наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково. У зв`язку із цим колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.