Велика Палата визначила юрисдикцію спорів щодо держреєстрації прав на нерухомість

У спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правової угоди, на підставі якої здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку, передає прес-служба ВС.

ПП «Колос Чигиринщини» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон». На думку позивача, зазначене рішення є протиправним, оскільки на момент його прийняття був чинним договір оренди, укладений між позивачем та приватною особою і зареєстрований в установленому порядку, а тому в державного реєстратора не було підстав для реєстрації права оренди ТОВ СП «Нібулон».

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Зазначене рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації прав іншої особи, а не позивача. Такий спір має приватноправовий характер та з огляду на суб’єктний склад сторін має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов’язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати ВС, викладеним у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Водночас такий висновок Великої Палати ВС відрізняється від висновку, викладеного в постановах від 4 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 5 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та № 803/1125/17. У всіх наведених справах Велика Палата ВС дійшла висновку про те, що розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державний реєстратор істотно порушив процедуру реєстрації. А тому спірні відносини мають публічно-правовий характер.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Велика Палата ВС відступила від свого висновку та у цій справі вперше визначила підстави для відступу від власної правової позиції.

Такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку, не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дає змоги остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства: у таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулися реєстраційні дії, обов’язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб’єктного складу сторін спору. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) можна ознайомитися за посиланням.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула касаційні скарги, в тому числі й законного представника-матері неповнолітнього засудженого, на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступила від власних висновків щодо визначення юрисдикції справ про «подвійну реєстрацію», а також справ щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно у ситуації, коли між суб’єктами прав на це майно існує невирішений спір.