Юрисдикція спорів про «подвійну реєстрацію» права власності на нерухомість: постанова ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду відступила від власних висновків щодо визначення юрисдикції справ про «подвійну реєстрацію», а також справ щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно у ситуації, коли між суб’єктами прав на це майно існує невирішений спір.

Зокрема, йдеться про правові позиції, викладені у постановах від 4 квітня 2018 року у справах №817/567/16 та №826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі №808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі №826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі №815/4618/16, від 5 червня 2018 року у справі №804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі №823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах №820/2675/17 та №803/1125/17.

Спори у цих справах також стосувались оскарження рішення державного реєстратора або запису, здійсненого державним реєстратором у відповідному державному реєстрі, щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно за особою, яка не була заявником стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій.

У всіх наведених вище постановах Велика Палата дійшла висновку, що розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державним реєстратором вчинені істотні порушення процедури реєстрації. А тому спірні відносини мають публічно-правовий характер.

При цьому, відступаючи від власних висновків, ВП ВС спиралась на аргументи, викладені раніше у спільній окремій думці суддів Світлани Бакуліної, Дмитра Гудими, Валентини Данішевської, Олени Кібенко, Лариси Рогач та Віталія Уркевича, а також в окремій думці Олени Ситнік.

Зауважимо, що тоді окрему думку при розгляді господарської справи виклали одразу всі представники господарської юрисдикції у Великій Палаті.

У постанові від 4 вересня 2018 року ВП ВС констатувала,  що спір між особами, одна з яких вимагає скасувати державну реєстрацію права, а за іншою зареєстроване аналогічне право на той самий об’єкт, має розглядатися як спір, пов’язаний із порушенням цього права першої особи другою.

Належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснений аналогічний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом з тим участь державного реєстратора в якості співвідповідача у такому спорі, якщо позивач вважає його винним у порушені права, можлива.

«Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від порушення їх іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов’язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру», — йдеться у рішенні Великої Палати.

Крім того, судді зауважили, що, оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги і про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

«Скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов’язково постають перед судом, який буде вирішувати спір незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб’єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано», — резюмувала Велика Палата.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ВП ВС визначила юрисдикцію позову щодо порушеного права власності у кримінальному провадженні.

Крім того, Велика Палата вже відступала від власних висновків у питанні щодо розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції.   

За словами секретаря ВП ВС Всеволода Князєва, загалом на розгляд Великої Палати надійшло приблизно 2300 справ, і половина з них стосуються визначення юрисдикції.