Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення міської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки; визнати недійсним виданий громадянину державний акт на право власності на земельну ділянку та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення земельної ділянки в розпорядження ради.
Суд першої інстанції ухвалив рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги. Апеляційний суд скасував це рішення та закрив провадження у справі, зазначивши, що оскільки позивач у справі – прокурор, який відповідно до обсягу наданих йому повноважень є посадовою особою органу державної влади, то справу має розглядати адміністративний суд.
Суд апеляційної інстанції застосував висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 26 січня 2018 року у справі № 810/2509/17, відповідно до якого будь-яка справа за позовом прокурора має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі прокурор стверджував, що у разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про передання земельних ділянок у власність подальше оспорювання правомірності набуття особою земельної ділянки має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Перевіривши наведені у скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що цей спір слід вирішувати за правилами цивільного судочинства, оскільки прокурор оспорює правомірність прийняття оскарженого рішення та набуття фізичною особою земельної ділянки.
Крім того, ВП ВС вказала на вади обґрунтування висновку КАС ВС, викладеного у постанові від 26 січня 2018 року у справі № 810/2509/17, який застосував апеляційний суд, і вирішила відступити від цього висновку.
Таким чином, якщо внаслідок прийняття рішення суб’єктом владних повноважень особа набула речове право на нерухоме майно, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин, є цивільно-правовим способом захисту права позивача і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 756/5081/14-ц (провадження № 14-69 цс 19) можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що згідно з правовою позицією Великої Палати ВС, вимога щодо виключення інформації з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.