Відмова у видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки: правова позиція КАС ВС

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі — позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Управління державної міграційної служби України в Харківській області (надалі — Управління) і Куп`янського районного відділу управління Державної міграційної служби України Харківської області (далі -Відділ), в якому просила:

- визнати протиправними відмови Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області та Куп`янського районного відділу управління Державної міграційної служби України Харківської області у видачі ОСОБА_2, 2004 року народження, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Куп`янський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Харківській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідачі протиправно відмовили її синові в оформленні паспорта громадянина України у вигляді книжечки, а підстава такої відмови, яка полягає у виготовленні з 1 листопада 2016 року паспорта громадянина України лише у формі пластикової картки, що містить безконтактний електронний носій, є незаконною.

Із встановлених у цій справі обставин вбачається, що спір виник у зв`язку з тим, що у лютому та березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в інтересах свого сина до Управління державної міграційної служби України в Харківській області і Куп`янського районного відділу управління Державної міграційної служби України Харківської області із заявами про отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, мотивувавши це тим, що через свої релігійні переконання не хоче, щоб указаний документ оформляли її сину засобами Реєстру.

Верховний Суд зазначає, що правову позицію щодо права особи на отримання паспорта в формі паспортної книжечки вже було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання в право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта в традиційній формі - у вигляді паспортної книжечки, і спричинені цим побоюванням окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

За наведеного вище правового регулювання, відмова у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до наведених відповідачем аргументів є протиправною.
Водночас Верховний Суд наголошує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суд від 21 листопада 2018 року у справі №821/1974/17, від 26 червня 2019 року у справі №0840/3992/18, від 19 липня 2019 року у справі №2340/2876/18, від 25 липня 2019 року у справі №807/85/18, від 07 серпня 2019 року у справі №520/11053/18, від 29 листопада 2019 року у справі № 260/1414/18.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що заява довільної форми та без передбачених законодавством документів не є підставою для видачі паспорта будь-якого зразка, у тому числі у вигляді книжечки, а тому заяви позивача буди зареєстровані відповідачами у вигляді звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.

Проте, вказані обставини не були зазначені у відповідях Відділу та Управління як підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року.

Таким чином, в даному випадку не можуть братися до уваги посилання відповідача під час судового розгляду справи на підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року, які не були зазначені у відповідях Відділу від 22 лютого 2019 року та Управління від 1 березня 2019 року.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суді від 28 лютого 2020 року у справі №200/10469/19-а.

Окрім того, приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що ОСОБА_2 особисто не звертався до органів ДМС із заявою відповідної форми та з необхідним пакетом документів.

Однак позивач у касаційній скарзі та у відповіді на відзив наголошує, що зверненню до відповідачів із заявами відповідно до Закону № 393/96-ВР передувало звернення особисто її сина із заявою згідно із формою, затвердженої наказом МВС України №320 від 13 квітня 2012 року, та з необхідним обсягом документів, однак у видачі паспорта у формі книжечки було відмовлено, оскільки вказаний наказ МВС України втратив чинність. Пізніше дитиною у супроводі матері подано повний перелік документів, визначений пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України, однак в отриманні паспорта-книжечки все одно було відмовлено. А тому єдиним законодавчо можливим способом позивач визначила для себе звернення до відповідачів відповідно до Закону № 393/96-ВР.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Про це йдеться у Постанові КАС ВС від 31 березня 2020 року № 520/4214/19 (К/9901/24767/19).

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала, чи можна не подавати електронну декларацію з релігійних міркувань. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.