ВП ВС роз’яснила, чи може суддя спілкуватися в соцмережах та форумах

Позивач звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП про відмову у внесенні подання Президенту України про призначення позивача на посаду судді КГС/ВС. Про це йдеться на офіційному сайті ВС.

Як встановлено у рішенні ВРП, позивач на своїй сторінці у «Фейсбук» публікував нецензурні вислови та заклики до насильства.

Враховуючи викладене, ВРП дійшла висновку, що поведінка кандидата та його ставлення до такої поведінки викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності позивача критерію професійної етики та є обставиною, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади в разі його призначення на посаду судді КГС/ВС.

Задовольняючи позовні вимоги, КАС/ВС керувався тим, що оскаржуване рішення прийнято без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких воно спрямоване. У такому випадку розгляд питання щодо внесення Президентові України подання про призначення позивача на посаду судді КГС/ВС не відповідав критерію прозорості, а тому мотиви цього рішення не можуть вважатися об`єктивними.

Правова позиція ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких мотивів.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, свобода висловлювань судді у соціальних мережах, інтернет-форумах та застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет підлягає етичним обмеженням. Соціальні мережі мають певні внутрішні правила та культуру спілкування між учасниками. Поширення чужого допису може мати на меті як підтримку думок його автора, так і навпаки. Але, в кожному конкретному випадку, якщо постає питання щодо сумніву у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, необхідно почути думку судді про його ставлення та намір (мету) поширення сумнівного допису.

Встановлення того, чи мало місце порушення суддею етичних правил та чи завдало воно шкоди авторитету судді або авторитету правосуддю через публікації в соціальних мережах або з використанням інших засобів спілкування в мережі Інтернет, є оціночним і має враховувати конкретні обставини ситуації та суспільний контекст.

Чинним законодавством (ані Законом № 1402-VIII, ані Законом № 1798-VIII) не встановлено вичерпний перелік законних (офіційних) джерел, з яких ВРП може встановити обставини, які викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.

Суд має повну юрисдикцію щодо перевірки рішень ВРП, яка не обмежується лише з`ясуванням наявності формальних підстав для скасування такого рішення. Суд повинен також ретельно дослідити дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення положень Закону щодо вмотивованості такого рішення.Проте процедури оцінювання діючих суддів та їх дисциплінарної відповідальності потребують більшої формалізації на відміну від конкурсних процедур.

На підставі зазначеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ВРП наділена широкою свободою розсуду при розгляді питання щодо внесення подання Президенту України про призначення на посаду судді, однак мають бути дотримані усі процедурні гарантії та принципи відбору кандидатів, з урахуванням можливості кожного з них бути ознайомленим з усією інформацією, на підставі якої приймається відповідне рішення.

Із повним текстом постанови ВП ВС від 08.07.2020 у справі №9901/251/19 можна ознайомитися за посиланням.

Раніше ми розповідали, що ВС висловився щодо спростування недостовірної інформації.

Додамо, що ВП ВС ототожнила спростування недостовірної інформації зі скасуванням рішення: на це є підстави.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.