Процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження ухвал окремо від рішення суду: позиція ВС

Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи №  910/404/20, інформує пресслужба ВС.

Так, у вказаній справі місцевий господарський суд повернув без розгляду відзив Залізниці на позовну заяву за відсутності доказів направлення його позивачеві. Залізниця звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просила скасувати ухвалу місцевого господарського суду та долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи.

Апеляційний господарський суд ухвалою повернув Залізниці апеляційну скаргу, оскільки оскаржувана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Залізниці на ухвалу суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Наведений у ст. 255 ГПК України перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним.

Верховний Суд наголосив: «Посилання заявника у касаційній скарзі на положення пункту 6 частини першої статті 255 ГПК України, як на підставу, яка, на думку скаржника, дає право на апеляційне оскарження судового акта зі справи про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву є помилковим, оскільки системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що на її підставі в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) виключно за умови, якщо така ухвала має «завершальне» значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 зі справи № 2-5151/09».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

Посилання Залізниці на положення п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України як на підставу, яка, на думку скаржника, дає право на апеляційне оскарження судового акта зі справи про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву, є помилковим, оскільки системний аналіз зазначеної процесуальної норми дає змогу дійти висновку, що на її підставі в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) виключно за умови, якщо така ухвала має «завершальне» значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі  № 2-5151/09.

Ухвала місцевого господарського суду, згідно з якою повернуто без розгляду відзив Залізниці на позовну заяву, направлена на вирішення окремого процесуального питання і не перешкоджає провадженню у справі.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначена ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

 Раніше Верховний Суд роз’яснив відмінність загального строку на апеляційне оскарження від преклюзивного.

Також ВС визначив, коли грошові вимоги до боржника можуть бути відхилені.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.